Написати листа Сторінка у ФБ Форум


 
 
 
 
 

Ідея побудови річкового судна 17 століття виникла, як закономірне продовження нашого захоплення історією України часів Богдана Хмельницького. Захоплення, що об'єднало всіх учасників клубу військово-історичної реконструкції "Печерська сотня Опанаса Предримирського, Київського реєстрового полку". Про концепцію та цілі клубу коротко написано в розділі "Хто ми, та чим займаємось".

Чому виникла саме річкова тематика в військовій історії козачини? Відповідь дуже проста - це мало вивчена та невідома тема, якій у вітчизняній історії приділено зовсім небагато уваги. Це видалось нам дивним, враховуючи, що козацтво починалось з угодницьких походів, де одним із постійних занять було рибальство. Відповідно мало місце широке використання річкових човнів, як засобів пересування та здобуття річкових скарбів. Морські походи запорожців та бойові дії на Чорному морі в 16, 17 та 18 століттях проти турків знайшли широке відображення в наукових роботах та художніх творах. А от річкова тематика незаслужено залишилась поза увагою істориків.

Тому не дивно, що нашим першим історичним експериментом став реконструкторський уходницький похід на автентичних дерев'яних човнах -моноксилах по річці Удай. Звіт про цей похід можна прочитати в журналі Пам'ятки України за квітень 2012 року. Або ж знову таки продивитися інформацію про похід на нашому сайті в розділі "Події".

Після цього нам захотілось більшого - вражень, розмірів човнів. Ми вже мали на цей час досить багато історичної інформації про широке використання річкових суден під час військових дій 1648-1657 років на північному (білорусько-литовському) театрі бойових дій обома сторонами конфлікту.

І польсько-литовські війська і козацькі підрозділи активно залучали човни та байдаки для транспортування піхоти та артилерії, висадки десанту та наступу своїх сил водними шляхами. Це взагалі окрема тема для розповіді, яку ми плануємо з часом подати у вигляді науково популярної статті щодо використання річкового флоту у військових кампаніях 1649-1657 років на півночі України та Білорусі.

Правдивість та наукова обґрунтованість цієї інформації підтверджується наведеними джерелами в роботах М. Грушевського та відомими гравюрами голландця Абрахама Ван Вестерфельда, який служив при дворі литовського гетьмана Януша Радзивіла і мав можливість на свої очі бачити річкові баталії того часу. Перебіг цих військових дій знайшов відображення в його малюнках, які є однозначним доказом широкого використання байдаків та інших річкових суден в зображуваний ним період (1649-1651рік). Але нажаль ці малюнки (мінімум два, які ми можемо привести тут) дають загальне уявлення про зовнішній вигляд річкових суден і зовсім не допомагають зрозуміти конструктивні особливості та деталі цього типу суден. Тому нам довелось здійснити певний обсяг роботи, маючи на меті знайти максимум інформації щодо цього питання. Звичайно що про наявність креслень чи описів того часу мова не йшла. Їх просто не існує. Ми пішли іншим шляхом. Завдяки простоті конструкції та зручності в експлуатації ,такі човни ще ходили по річках України в середині 20 століття. Нам пощастило знайти непогано збережений екземпляр в Переяслав- Хмельницькому музеї, який мав в своїй конструкції всі елементи характерні для даного типу річкового судна. А взагалі першу знахідку судна, що по типології можна віднести до Байдака було зроблено в Новгороді, і вона датується 13 століттям. Ще більше інформації дала нам знахідка залишків деснянського Байдака, зроблена в 21 столітті, який потім було вдало реконструйовано спеціалістами із Запоріжжя (музей підводної археології). Працівники музею люб'язно поділились з нами своїми думками з приводу деталей конструкції та надали креслення 1734 року, на яких був зображений байдак 18 століття. Проаналізувавши всю цю інформацію, у нас з'явилось конкретне бачення цього типу річкового судна, що втілилось в кресленнях, що були здійснені Святославом Федченко. Про технічну складову цього проекту нами буде написано окрему статтю, в якій ми детальніше викладемо всю інформацію, що має відношення до наукового обґрунтування конструкції нашого Байдака. Якщо ж коротко розповідати про технологічний процес побудови, то однозначно можна сказати, що він був не простий і досить тривалий. Це пояснюється відсутністю у більшості учасників проекту практичного досвіду та навиків роботи з інструментами та деревом. Окрім цього робота відбувалась у вихідні дні, інколи з досить великими перервами та консервацією будівництва на зимовий період. Починався цей процес у 2012 році в музеї Мамаєва слобода та за підтримки його директора Костянтина Олійника. Там і було закладено нижню частину, зібрано весь необхідний будівельний матеріал (дошки, соснові колоди для шпангоутів), освячено початок будівництва. В 2014 ми перевезли конструкцію та всі деталі ближче до Дніпра, на станцію для стоянки човнів. Там, при сприянні адміністрації, нам вдалось довести всі роботи до логічного кінця і в серпні 2014 року, на день незалежності, Байдак перший раз було скинуто на хвилі Дніпра. З цього дня почалась історія річкових походів нашого клубу і закінчилась епопея будівництва. Порахувавши кількість робочого часу витраченого на будівництво, ми отримали приблизну цифру в 350 робочих днів. Вона не дає стовідсоткової картини затраченого часу, бо ще окремо нам доводилось займатися пошуком матеріалу та інструментів, їздити в лісогосподарства для відбору шпангоутів. Виходить, що 10 чоловік, займаючись постійно будівництвом, за місяць могли б побудувати човен, що мав довжину 11 метрів, при ширині в 2 метри 40 см. Байдак розрахований на команду із 10-11 чоловік (8-10 гребців) та 1 стернового. При необхідності човен може йти під прямим вітрилом, площа якого 16 метрів квадратних, та який піднімається на зйомній щоглі. Швидкість ходу на веслах складає 3,5-5 км на годину. При попутному вітрі з використанням вітрила до 9км. Вантажопідйомність - 1,5-2 тони можливо і більше. За відсутності вантажу, максимальна кількість, що розміщувалась на борту, складає 20 людей. Тому точно вказати вантажопідйомність нашого човна важко, потрібно проводити технічні розрахунки або робити практичний експеримент. Будівництво Байдака відбувалось за технічної та фізичної допомоги багатьох людей, за що ми їм щиро дякуємо. Це в першу чергу Юліан Тихонов, Роман Сидорак та колектив Березанського лісництва, який допоміг нам із пошуком матеріалів для шпангоутів.

Більше фотографій по побудові Байдака можно знайти тут (фото Д. Гладкий)

а також тут (фото Д. Гладкий)

ВІГ "Курінь печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку". 2016 - 2017 р.р.