Написати листа Сторінка у ФБ


Продовжуючи втілювати в життя ідею відвідин звитяжних місць Визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького, курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку війська його ясновельможної світлості, 25-27 травня, в 370-у річницю Корсунської переможної битви організував піший похід на можливе місце поразки польського війська.

Мета походу - ознайомлення з місцевістю, де розгортались славні події за часів Батька Хмеля та закладання капсули часу. Ми уважно ознайомились з дослідженням місцевого історика та краєзнавця Федоренка П.К., що багато років присвятив вивченню цієї баталії. Не залишились поза нашою увагою і статті Стороженка І.С., присвячені аналізу неопублікованої праці Федоренка «Топографічне дослідження Корсунської битви, яка відбулась 26 травня 1648 року». На місці ми отримали практичні поради від працівника Корсунського музею Степенькіна Станіслава, щодо можливої локалізації місця битви. В результаті опрацювання всієї інформації, нам став явним, приблизний, район остаточного розгрому польської армії. Точніше ми отримали підтвердження правдоподібності версій, викладених істориками Федоренком та Стороженком, що стосуються схеми відступу та місця розгрому військ Речі Посполитої. Але, на жаль в цих місцях не проводилось серйозних археологічних пошуків, і тому відсутність історичних знахідок не дозволяє впевнено стверджувати, що місце бою та остаточної поразки супротивника знайдено.

Перед початком походу ми провели змістовну зустріч з керівництвом та працівниками Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника, де поділились досвідом співпраці реконструкторів з музеями в царині популяризації вітчизняної історії.

В похід вирушили троє козаків з реєстру: Сасько Харченко "Сліпий" з Києва, Тарас Тимчак "Манюта" зі Львова та Артем Лохматов "Бияк" з с.Новоберислав, що на Херсонщині. Як завжди, кожен мав при собі озброєння та спорядження козака реєстровця, мінімальний запас продуктів, хутро для ночівлі, баклагу на воду, з інструментів в нас була сокиру та заступ. Також продовжили випробування репліки компаса 17 століття, люб’язно наданої нам Всеволодом Буравченком для практичних тестів.


Для збільшення мапи натисніть на неї!

Маршрут розпочався на місці колишнього польського табору, що знаходився в районі сучасного піщаного кар’єру. Далі пролягав полями, паралельно шляху відступу армії Речі Посполитої до урочища Різане, пройшовши через яке, ми взяли курс на беріг річки Рось, напроти села Яблунівка, де й заночували.

Зранку битим шляхом рушили до с. Виграїв. На початку села зробили добрий постій біля ставку. Після обіду пройшли через Виграїв, в ньому звернули на право, в південно-східному напрямку, в урочище Ситницьке з прилеглими до нього ярами та полями. Неймовірно красиві і не зрушені цивілізацією місця, що вражають своїми пейзажами та природою. Далі курсували до можливого перекопу, де козаки планували зупинити просування супротивника. Це таке місце, де до дороги Богуслав–Корсунь з двох сторін, максимально близько підходять два яри, роблячи неможливим обхід перекопаного шляху. Друга ночівля відбулась за три кілометри від тої "пастки", відстань мала, але на третій день ми затратили годину з лишнім, щоб подолати 1,5 кілометри лісових хащів. О 9 годині ранку, подолавши загалом кілометрів з тридцять, ми в музеї. Зробили кілька світлин на згадку та рушили на Київ. Там наші товариші, вже з самого ранку, розбили табір біля Історичного музею, для спілкування з відвідувачами фестивалю "Цивілізація".

Клуб Курінь Печерської сотні КРП вдячний за допомогу і сприяння в проведенні цього походу керівництву Корсунь-Шевченківського історико–культурного заповідника, і особисто Степенькіну Станіславу за надану допомогу.

Другий лист Опанаса Предримирського до архімандрита Печерського монастиря Йосифа Тризни.

Знайдено в архіві документів Києво-Печерської Лаври в 2018 році. Адаптований переклад наукового фахівця Петра Семеняки.

Вельмишановний пане. Продовжую повідомляти про стан справ в таборі Хмельницького. Після того як я, Ваш покірний слуга, із печерським товариством приєднались до повстанців на Жовтих Водах. Про що писалось моєю рукою в попередньому листі, який я маю надію Ви отримали.

Надавши певні послуги Війську Запорізькому, ми були приставлені до однієї із чигиринських сотень, що виконувала особисті доручення гетьмана та знаходилась під його бунчуком. Таким чином опинились ми в найближчому військовому оточенні, що завжди оберталось поблизу шатра Хмельницького. Після Жовтих Вод, відпочивши кілька днів, усе військо і ми при ньому рушило на Корсунь. Там в таборі облаштованому до оборони вже чекав нашого наступу гетьман коронний Міколай Потоцкий.

Табір той був розкинутий на околицях Корсуня, на березі річки Рось. Будучи людиною у військовій науці вправною та досвідченою, Богдан Хмельницький вирішив не брати табір штурмом, а виманивши ворога із нього, розбити на марші. Для цього військо козацьке було поділено на три частини, дві із яких під головуванням Гладкого та Кривоноса мали, переправившись через Рось, перекопати всі напрямки можливого відступу ляського війська, котре мало рухатись шляхом з Богуслава на Корсунь. Для виконання цих планів потрібно було постійно отримувати відомості про зрушення польських сил та повідомляти їх командирам, що очолювали козацькі загони.

Ось тут Ваша милість знову стали в пригоді Ваші слуги. Артем Бияк, що родом із Черкас непогано знав ці місця, та відразу запропонував свої послуги в якості провідника невеликого пішого загону, що мав проводити постійну розвідку місцевості та повідомляти про рух поляків. В загін цей я відрядив тільки трьох, бо завдання було небезпечне, можливостей зустріти костомаху з косою і накласти головою було багато, а залишитись без своїх людей, не маючи в таборі повсталих вірних очей та вух, я не міг. Тому, відрядивши до Вас із першим листом Вакулу, залишив при собі Оселедчика, що продовжував вештатися по табору, музикував та дізнавався всякі необхідні для нас новини. На виконання цього завдання відправив я трьох перевірених Ваших слуг, отримавши на це дозвіл від самого Чигиринського полковника Федіра Вешняка.

Речей вони взяли зовсім мало.

Далі пишу із слів Саська Харченко, що розповів мені про їх дводенну розвідку.

Почали вони свій рух із переправи через Рось, для чого скористались місцевим човном.

Потім непомітно наблизились до табору ляхів і, запам'ятавши те що розгледіли, вирушили вздовж шляху на Богуслав до лісу, що був ліворуч від шляху. Зайшовши в ліс, що ріс ліворуч від шляху, зрозуміли вони, що через глибокі яри польському воїнству не вийде звернути тут із дороги,

рушили далі.

Отаборились на березі ріки Рось.

Другого дня польовими дорогами пішли в напрямку хутора,

де біля криниці, що на околиці того хутора мали зустрітись із козаками Кривоноса.

Не знайшовши останніх, вимушені вони були дістати листа, що був при них, із намальованою полковником Вешняком позначкою місця наступної зустрічі розвідувальних загонів.

Місце це знав Артем - старий дуб на іншій околиці хутора, в лісі, що край дороги.

Там вони зустрівшись із реєстровцями Кривоноса, розповіли про побачене і передали через них звістку полковнику, що табір Потоцького ще на місці, і можливо сьогодні, а скоріше за все завтра вирушить на Богуслав. Після цього вони, розпрощавшись із реєстровцями, рушили назад, заночувавши в лісі.

Невдовзі з ними сталася невелика пригода - якісь лайдаки зранку, подумавши що то є лядська розвідка, спробували на них напасти невеликою купою, людей так з десяток, з ручною не огнистою зброєю кинулись атакувати їх на місці ночівлі, але Тарас Манюта влучним пострілом зніс голову їхньому ватажку, а всі інші, побачивши таку швидку та наглу смерть, не роздумуючи показали спини, дременули назад в ліс, де їх слід пропав.

Ваші ж покірні слуги, Сасько Харченко, Тарас Манюта та Артем Бияк в той же день рушили до загону Кривоноса, оскільки почули грім гармат та мушкетний гуркіт на відстані однієї милі.

Це почалась Корсунська битва, але то вже інша історія, місце для якої я знайду маю надію в наступному листі до Вашої милості.

Ваш покірний слуга Опанас Предримирський.
Написано 29 травня 1648 року.

Всі фотографії можно знайти тут

ВІГ "Курінь печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку". 2016 - 2018 р.р.