Похід на байдаку по ДесніКиїв - Пухівка - Київ

18-24.05.2019

У 2019 році на курінній раді козаками куреня було заплановано черговий річковий похід. Хотілось відчути нові враження та пройти нові маршрути. Тому, після певних вагань, нами був обраний варіант подорожі по Десні, але не класичний і легший - вниз по течії, а навпаки - проти течії на Чернігів. Було цікаво спробувати свої сили та подивитись, як буде йти Байдак в умовах сильної протидії течії та вітру. 
Команда укомплектувалась по мінімуму: 8 членів клубу. Через три дні від початку походу ми повинні були підібрати на березі Рогдая одного з наших друзів-вікінгів, який теж цікавиться річковою справою і залюбки склав нам компанію. 
Кількісний склад відразу продиктував певний графік руху -на відміну від попередніх походів у нас не було змін на веслах. Кожен веслував на своїй банці, не чекаючи, що його через певний час змінить хтось із побратимів. Це значно важче фізично, але з часом втягуєшся в постійний ритм роботи на веслах і вже не звертаєш уваги на відсутність зміни.

Illustration

Ми спробували різні варіанти руху вверх по течії. Найоптимальніший варіант - під вітрилом, коли попутній або боковий вітер дозволяє рухатися без допомоги весел, не зважаючи на протидію зустрічної течії. За 4 ходових дні проти течії ми тричі мали можливість йти під вітрилом, але по часу це сумарно склало не більше двох годин, тому однозначно можна сказати, що розраховувати на попутній вітер при русі вверх по течії Десни марна справа. Хоча, можливо, це залежить від пори року та погоди.

Illustration

Другий варіант - команда просувається берегом, тягнучи Байдак по воді за допомогою мотузки. Ми вже давно хотіли спробувати цей спосіб пересування на практиці, але до цього не випадало нагоди, та й, чесно кажучи, не було такої необхідності. На Десні вона з'явилась. При швидкості 1,5 км на годину і відсутності попутного вітру нам просто необхідно було проходити деякі місця набагато швидше, ніж це вдавалось на веслах. Тому кілька разів ми вимушені були висаджувати на берег всю команду, залишивши на Байдаку двох козаків, що керували рухом та спрямовували Байдак вздовж берега. Ще троє в цей час тягнули товстою мотузкою вздовж берега човен, при чому робили це із швидкістю звичайного пішохода (5 на годину). Єдиною проблемою при такому варіанті пересування є наявність дерев та кущів вздовж берега, які суттєво заважають транспортуванню. При їх відсутності і наявності набитої стежки вздовж берега рух Байдака вверх по течії Десни можна було б відносно легко здійснити. Це при тому, що реально тягнули його одночасно максимум двоє людей, не викладаючись фізично на всі 100%. Відповідно вага Байдака та його завантаженість не впливала принципово на його швидкість.

Ще одним із варіантів руху був спосіб, що не можна назвати класичним, але який має право на життя в умовах відсутності зручного берега. В такому випадку один із членів команди, роздягнувшись, вистрибував за борт та тягнув Байдак за мотузку, йдучи по пояс у воді. Швидкість зменшувалась до 2-3 км на годину, але все одно це був рух вперед. Цим способом ми користувались двічі, коли не було інших варіантів, а втома від роботи веслами була настільки сильною, що рух далі здавався неможливим.

Illustration

Після певних приготувань ми почали свій похід в суботу 18 травня, вийшовши о 13:00 із нашої затоки Собаче гирло. Три дні (субота-понеділок) команда піднімалась вгору по Десна, стаючи на ночівлю на берегах ріки. Традиційний похідний розпорядок - по черзі Товариство готує сніданок та вечерю, вільні від цієї роботи ставлять табір, збирають дрова. Раціон похідний - каші, сало, хліб та сухарі, яблука. Багато овочів (цибуля, морква, буряк, часник, петрушка, кріп). В діжках , та баклагах - прісна вода. З сухофруктів вечорами готували узвар або пили чай на травах. В кінці третього дня, пройшовши 25 км, та забравши в Пухівці Рогдая, ми стали табором на відпочинок трохи вище села. Цілий день команда витратила на корисні справи - ремонт курінного намету, тренування із самопалами та луками. Окремою темою став майстер клас від Севи Бурава по автентичних іграх в кості та карти. Ввечері для захисту від дощу нами був побудований намет, що дуже схожий на конструкцію, наведену в описі Боплана. Одним словом це був день практичних експериментів, занять та тренувань. 

Illustration

Після відпочинку, наступного дня ми пройшли верх по течії ще 8 кілометрів і на одному із островів, що простягнувся посеред Десни, закопали пляшку із текстом про відвідування Печерською сотнею цих місць в 2019 році. Після чого почався наш рух назад вниз по течії до місця базування Байдака в затоці Собаче Гирло. По дорозі вирішили показати нашим товаришам місце стоянки у Верблюжій затоці, де спільними зусиллями навели на Байдаку порядок, відпочили та заночували в останню ніч цього походу.

Illustration

Повернення відбулось в п'ятницю 24 травня. Позаду 90 кілометрів річкових переходів (на веслах, під вітрилом, тягнучи по берегу мотузкою), купа цікавих експериментів, в тому числі і кулінарних під керівництвом Левка, красиві місця та позитивні враження.
Дякуємо за організацію та участь всім хто долучився. Микола Пострелко, Левко Ткач, Тарас Тимчак, Віктор Соколов, Анатолій Шовківський, Всеволод Буравченко, Олексій Шабан, Олексій Малев, Олександр Харченко.
Дякуємо за допомогу в підготовці до походу Дену Лукашову та Сергію Руденку і всім, хто приходив працювати на Байдак весною 2019 року. Спільними зусиллями ми здійснили незабутній річковий похід.

Illustration
Made with