Грошова система Речі Посполитоїчасів Хмельниччини

Людям сучасності можуть здатися незвичними середньовічні грошові системи, коли в одній державі паралельно існувало фактично декілька валют із незалежним одна від одної курсом. У випадку Речі Посполитої XVII ст. їх було три: гріш, таляр і дукат. Перша була основною одиницею розрахунку в повсякденних платежах, виплати жолду у військах. Періоди найбільшого її карбування співпадали із періодами ведення затяжних війн, тому була у найбільшій мірі схильна до інфляції.
У першій половині XVII ст. гріш карбувався різними номіналами наступного співвідношення:
18 денарів = 6 тернарів = 3 шеляги (соліди) = 1 гріш = 2/3 півторака = 1/3 трояка = 1/6 шостака
При цьому денарів і тернарів у XVII ст. карбувалося вже менше внаслідок інфляції, також зменшувалося і виробництво власне гроша на користь півторака і більших номіналів із наведеними параметрами (станом на початок 1620-х). 

  • Діаметр, мм

    шеляг

    16-19

    гріш

    19-22

    півторак

    18-20

    трояк

    20-21

    шостак

    27-28

  • Вага, г

    шеляг

    0,7-1,0

    гріш

    1,0-1,5

    півторак

    1,1-1,5

    трояк

    2,3

    шостак

    4,7

  • Вміст срібла, г

    шеляг

    0,1

    гріш

    0,3

    півторак

    0,45

    трояк

    0,9

    шостак

    1,8

Діаметр, мм

Вага, г

Вміст срібла, г

  • шеляг

    16-19

    0,7-1,0

    0,1

  • гріш

    19-22

    1,0-1,5

    0,3

  • півторак

    18-20

    1,1-1,5

    0,45

  • трояк

    20-21

    2,3

    0,9

  • шостак

    27-28

    4,7

    1,8

30 грошів складали 1 рахівний злотий, 60 – копу грошей. Це були віртуальні грошові одиниці, які не карбувалися, але використовувалися звичайно при крупних розрахунках.

За правління Сигізмунда ІІІ Вази найбільше карбувалося дрібної монети у 1620-1627 років для фінансування Польсько-Шведської війни. Випуск монети забезпечували 7 коронних і 9 міських монетних дворів, при цьому коронні, литовські і міські монети попри забезпечення загальних стандартів мали невеличкі відмінності. У 1627 році Варшавським сеймом через насиченість ринку і задля неприпущення подальшої інфляції було заборонено карбування дрібної монети. Протягом решти правління Сигізмунда ІІІ і Владислава IV дрібна монета карбувалася тільки пробними партіями внаслідок чого інфляція у 1630-40 роках була невисокою. 
Таляр і дукат були крупними срібною і золотою відповідно монетами високої проби та вищої якості, які обмежено використовувалися в повсякденних розрахунках, слугуючи скоріше засобами накопичення, або міжнародних платежів, як в наші дні долар США і євро. Номінально вони дорівнювали рахівному злотому або 30 грошам, але внаслідок інфляції дрібної монети фактично коштували все дорожче. Якщо на початку XVII ст. дукат коштував 60 грошей, то у 1628 році – 140 грошей, а у 1640-х досяг 180 грошей. Таляр від 36 грошей на початку сторіччя досяг 2 злотих у 1640-х і 3 злотих у 1650-х.
Таким чином основними платіжними засобами у середині XVII ст. були шеляги, гроші, півтораки і шостаки карбування 1620-х років із іменем Сигізмунда ІІІ. Монети Владислава IV майже не зустрічаються у кладах на території України. Також мали хід монети попередніх правлінь: Сигізмунда ІІ, Стефана Баторія, а також іноземні: з Прусії, Швеції, князівств Священої Римської імперії, Нідерландів, Угорщини і Венеції. Підтвердження широкого вжитку монет Московського царства і Оттоманської Порти немає. Клади першої половини XVII ст. із наявністю московських деньог до 1655 р. нечисленні і незмішані. Після 1655 р. збільшується надходження московських монет: лускоподібних деньог, у тому числі мідних, які приймалися значно нижче номінала та перекарбованих талярів «єфімков з признаком».
Окремо треба відмітити широке використання шведських шелягів ризької чеканки. Після здобуття Риги у вересні 1621 року король Густав ІІ Адольф підтвердив привілей міста на карбування монети. Протягом 1620-40 років у Ризі масово карбувалися шеляги низькопробного срібла із монограмою короля (GA), а з 1635 р. - його доньки Христини (C), які у великих кількостях надходили на терени Речі Посполитої. 

Illustration

Зверху донизу: ризький шеляг Густава ІІ Адольфа, гріш, півторак, шостак, орт і таляр Сигізмунда ІІІ 

У першій половині XVII ст. таляр карбувався наступними номіналами:

  • Діаметр, мм

    орт

    29-30

    напівталяр

    34

    таляр

    42-45

  • Вага, г

    орт

    7

    напівталяр

    14,4

    таляр

    28,8

  • Вміст срібла, г

    орт

    6,1

    напівталяр

    12,2

    таляр

    24,3

Діаметр, мм

Вага, г

Вміст срібла, г

  • орт

    29-30

    7

    6,1

  • напівталяр

    34

    14,4

    12,2

  • таляр

    42-45

    28,8

    24,3

При цьому: 4 орти = 2 напівталяри = 1 таляр

Золотий дукат мав наступні параметри:

  • Діаметр, мм

    дукат

    22-23

  • Вага, г

    дукат

    3,5


Діаметр, мм

Вага, г


  • дукат

    22-23

    3,5


За правління Яна Казиміра виробництво дрібної монети було відновлено. Внаслідок великої ціни військових кампаній 1648-49 років осінній сейм у Варшаві дав дозвіл на карбування дрібної монети, яка з 1650 року почала карбуватися декількома номіналами зменшеної ваги. На українські терени ця нова монета потрапляла із сильним запізненням. Військові кампанії 1650-х років вимусили уряд Речі Посполитої дати дозвіл на емісію незабезпечених дорогоцінними металами монет: з 1658 року мідних шелягів «боратинок» та з 1663 року полегшених срібних злотих «тимфів», які були відкарбовані у значно більших кількостях, ніж планувалися початково, що призвело до катастрофічного падіння курсу та на тривалий час підірвало довіру до фінансової системи Речі Посполитої.

Джерела

1. Котляр М. Ф. «Грошовий обіг на території України доби феодалізму».2. І.К. Свєшніков «Битва під Берестечком».3. В.Нечитайло «Мини-каталог польско-литовских монет, обращавшихся на территории Украины в XIV-XVIII вв.».4. А.Д. Староверов «Польское наследие» в рижской чеканке солидов Густава II Адольфа».

Made with