------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Микола Пострілко, реєстровий козак
Жив такий собі Михайло-рибалка, він був немолодий й не старий, років під 40, ловив рибу та постачав її до Видубицького або Печерського монастирів. Одного разу 20 травня на день святого Миколи коли він пішов рибалити, то побачив порубане тіло молодого парубка котрий лежав без тями та без одягу у нього був на руці один перстень. Підійшовши ближче він почув слабке дихання, Михайло вирішив, що у такий святий день гріх не допомогти цьому хлопчині, та відніс його до своєї хати. Прийшовши до тями, я побачив, що знаходжуся у якійсь хаті, дуже боліла голова. До мене підійшла дівчина та почала обробляти мої рани, я відразу закохався в неї. Як мене звуть я не пам'ятав, оскільки мене знайшли на Миколу то й вирішили прозвати Миколою. Через рік ми побралися. Та пізніше у нас народилися дівчатка. Одного разу ми з моїм названим батьком повезли рибу до печерського монастиря, після того як збули свій товар пішли до корчми. У корчмі Михайло зустрів свого давнього знайомого, якого звали Сашком, як потім з'ясувалося він був людиною Печерського сотника Передримирського. Я сидів та й слухав, як Михайло та Сасько теревенили про дні минулі. Сасько сказав, що йому потрібні люди для якогось діла, щоб відстояти якісь інтереси печерського монастиря. Михайло не міг відмовити в допомозі старому знайомому та ще й можна було заробити непогані гроші. Вони домовились про годину зустрічі випили ще по чарці та ми поїхали додому. Однієї ночі Михайло розбудив мене та сказав, що він йде на діло та йому потрібна своя людина у цій справі, тому наказав збиратися. Дав мені сокиру, сам я його побачив у військовому дуже гарному спорядженні. Куди ми їхали вночі я не розумів але потім побачив, що ми приїхали до якогось маєтку, мені наказали знаходитися біля воза, а Михайло з Сашком та ще якісь люди пішли до того обійстя. І тут почалось, щось незрозуміле. Через деякий час до воза де я сидів дуже швидко наближалися Михайло та Сасько, Михайло був поранений. Мені дали його самопал та наказали стріляти у всіх хто буде наближатися, поки Сасько огляне поранення Михайла. Взявши до рук самопала я відчув, що тримаю його не вперше і мені звідкись відомо, що треба робити з цією зброєю. Я підтягнув до себе ладунку та почав вдивлятися у темряву, раптом я побачив, якийсь рух. Не розмірковуючи я зробив постріл, почав дуже швидко перезаряджати зброю. Якось дуже швидко в мене це виходило, Сасько теж взяв свій самопал та почав стріляти. Коли хтось наблизився до нас Сасько вихопив шаблюку та почав рубатися, все скінчилося дуже швидко та ми хутко забралися з того місця. Після цього Сасько мене нарік Миколою Пострілко, за те що я дуже швидко та доволі влучно стріляв. Ось так я ближче познайомився с Сашком. Минали роки, Сасько мене почав вчити володіти шаблею, та з'ясувалося що ця наука теж для мене не нова. Сасько хотів взяти мене до свого куреня але не було місця для мене. Одного разу у корчмі познайомившись з Гладким та Диким ми вирішили що треба грабувати приїжджих рибалок тому, що вони заважають місцевим торгувати рибою. Так ми і почали свої чудернацькі витівки біля Печерська та Києва, почали з рибалок, а там грабували всіх хто переходив нам дорогу… Наступив 1648 рік почалось повстання, я згадав що в мене є мій названий старший брат Сасько. Ми приїхали до Печерська та в корчмі, добре що їх всього декілька,ми зустріли Саська він зрадів коли мене побачив , тому що якраз збирав свій курінь. Ось так ми всі й стали реєстровцями Печерської сотні.