Одяг козаків

Шапка

Фрагмент карти Гійо́ма Левассе́ра де Бопла́на 1650 рік

Фрагмент карти Гійо́маЛевассе́ра де Бопла́на 1650 рік

Фрагмент карти Гійо́ма Левассе́ра де Бопла́на 1650 рік

Фрагмент карти Гійо́маЛевассе́ра де Бопла́на 1650 рік

Фрагмент печатки Війська Запорізького  часів Івана Мазепи

Фрагмент печатки Війська Запорізького часів Івана Мазепи

Реконструкція. Матеріали: сукно, хутро лисиці

Реконструкція. Матеріали: сукно, хутро лисиці

Реконструкція. Матеріали: сукно, хутро лисиці

Реконструкція. Матеріали: сукно, хутро лисиці

Реконструкція. Спосіб носіння шапки покладеною на голову

Реконструкція. Спосіб носіння шапки покладеною на голову

Короткий опис: В актових документах XVI-XVII ст. на теренах Речі Посполитої елемент вбрання, що покриває голову окреслюється наступними термінами: «шапка», «шлик», «колпак», «кучма», «шапка-макгерка». Частіше згадується «шлик», напр., «шлик лисии шиптуховий лазуровий», «шлик соболій кармазиновий», «шлик оксамитом критий», «..шликов бараних шесть..». Достеменно невідомо, яку саме форму мав цей головний убір. Очевидно, що козаки носили різні шапки, від низьких півсферичних до високих конусоподібних, переважно з хутряною околицею довільної висоти. Зображувальні джерела епохи теж демонструють розмаїття форм. Припускаємо, що шликом могла називатися висока хутряна шапка конічної форми, з хутряною околицею, покрита сукном. 
Матеріали: Внутрішньою основою шапки є хутро лісової та кам’яної куниці, яку зовні обшито сукном складеним з чотирьох клинів у вигляді заокругленого конуса. Зовнішня хутряна обшивка висотою три пальці (6 см) виконана з хутра лисиці. 
Способи носіння: існували різні способи носіння вищевказаного головного убору, основні з них:- шапка одягнута на голову основою циліндру, хутряне поле могло бути відігнуте як околицею назовні так і загорнуте до середини у холодну пору року;- шапка покладена сукняним верхом на голову (літній варіант);- шапка поставлена, одягнута сукняним верхом на голову, при цьому способі носіння хутро знаходилось зверху (літній варіант).

Сорочка

 Сорочка-чумачка Картина Козак Мамай  Невідомий художник XVIII ст.

 Сорочка-чумачкаКартина Козак Мамай Невідомий художник XVIII ст.

 Сорочка-чумачка Картина Козак Мамай  Невідомий художник XVIII ст.

СорочкаКартина Козак Мамай Невідомий художник XVIII ст.

Сорочка на  українському селянинові XVIII ст. Малюнок Тимофія Калинського

Сорочка на українському селянинові XVIII ст.Малюнок Тимофія Калинського

Сорочка-чумачка  Реконструкція Тараса Тимчака

Сорочка-чумачка Реконструкція Тараса Тимчака

Сорочка-чумачка  Реконструкція Тараса Тимчака

Сорочка-чумачка Реконструкція Тараса Тимчака

Деталі сорочки-чумачки  (комір та грудний розріз)  Реконструкція Тараса Тимчака

Деталі сорочки-чумачки (комір та грудний розріз) Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис: Ця сорочка відноситься до давнього типу тунікоподібних чоловічих сорочок (поширена на півдні України під назвою чумачка), що мають пазуху посередині на грудях, з низьким стоячим коміром, з петельками для шворки та з рукавами-трубами, що не завужуються до зап’ястя.
Конструкція: За зразок для реконструкції взято малюнок з нарису О. Воропая. Сорочка без зборів (крій вперекидку) без плечових швів. Крій вільний з бочками та симетричним розташуванням швів, рукави довгі без манжетів. Вишивка та оздоблення відсутні, зважаючи на те, що в умовах походу цей предмет одягу майже постійно був прикритий верхнім одягом (свита, жупан, опанча). На грудях розріз сягає рівня черевного сплетіння. Висота коміра – 1,5см. Враховуючи те, що сорочка раніше виконувала роль нижньої білизни, її довжина сягає середини стегна.
Матеріали: домоткане лляне полотно, вощена лляна нитка. Зшивання вручну автентичними швами.

Штани угорського крою

Януш Тишкевич,  воєвода та генеральний староста київського воєводства (близько 1630 р.), староста житомирський, снятинський.

Януш Тишкевич, воєвода та генеральний староста київського воєводства (близько 1630 р.), староста житомирський, снятинський.

Фрагмент барельєфу на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком.

Фрагмент барельєфу на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком.

Фрагмент титульного аркушу з козаками Абрагама Вестерфельда.

Фрагмент титульного аркушу з козаками Абрагама Вестерфельда.

Схема поясного одягу угорців XVII століття.

Схема поясного одягу угорців XVII століття. 

Деталі сукняних штанів угорського крою. Реконструкція Тараса Тимчака

Деталі сукняних штанів угорського крою.Реконструкція Тараса Тимчака

Характерні особливості крою штанів  угорського крою. Реконструкція Тараса Тимчака

Характерні особливості крою штанів угорського крою.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис:На теренах Руси-України термін (пол. ubranie, укр. убранє) зустрічаємо в актових документах останньої чверті XVI — першої половини XVII ст. Окрім цього трапляється термін «сподні речі»,«порътъки»,«гачи». Матеріал який йшов на пошиття був різним, починаючи від полотна(конопля,льон) — «убраня полотняны, тъканыхъ трои», закінчуючи різними гатунками сукна «убранє фалєндишовоє..»,«убранє каразийовоє..». Достеменно не відомо, який саме крій був у нас, та все ж певні культурні інвазії західних сусідів дозволяють припустити, що крій був подібним до "анатомічних" штанів поляків та угорців. Саме варіант угорського крою було обрано для реконструкції.
Цей тип штанів шився переважно з сукна(вовни) саржевого переплетіння. Деталі штанів розташовувалися в площині тканини, під кутом до нитки основи (див. схему крою), це дозволяло в кінцевому результаті отримати еластичний та стречевий виріб, який щільно обтискав ноги власника, підкреслюючи анатомію тіла. Шви штанин утворювалися ззаду. На поясі штани фіксувалися шнуром, що протягувався через підрублений та підшитий всередину верхній край виробу.
Конструктивні особливості угорських штанів наступні:- штанини зшиваються між собою без будь яких додаткових деталей;- штанини повторюють анатомію ніг, що виразно впливає на силует штанів;- задні частині штанин (зона литки) не зшиваються, а защипаються на ряд гачків або гудзиків;- до країв штанин внизу пришиваються поперечні смужки «штрипки» в які впирається ступня;- наявність кишень. 
Матеріали: сукно саржевого переплетіння синього кольору, лляна вощена нитка, металеві гачки. Очкур виготовлено з крученого лляного шнура. 
Шви: "за голку" та "через край".

Штани турецького крою 

Манускрипт  Bilder aus dem türkischen Volksleben  Художник Heinrich Hendrowski 1575-1600 рр.

Манускрипт Bilder aus dem türkischen Volksleben Художник Heinrich Hendrowski1575-1600 рр.

Мініатюра з книги  Surname-i Hümayün парад професій, 1582 рік

Мініатюра з книги Surname-i Hümayün парад професій, 1582 рік

 Фрагмент гобелена. Поясний одяг на полонених козаках

 Фрагмент гобелена.Поясний одяг на полонених козаках

Фрагмент з французької кравецької книги  1670 року.

Фрагмент з французької кравецької книги 1670 року.

Штани турецького крою (реконструкція)

Штани турецького крою (реконструкція)

Штани турецького крою (реконструкція)

Штани турецького крою (реконструкція)

Короткий опис:ЧАКШИР (тур. čakšyr — «не широкі штани»), або ШТАНИ (від дав.-тюрк. ičton — «внутрішній, нижній одяг, штани»).Крій турецького поясного одягу XVII століття, що було опубліковано у французькій кравецькій книзі 1670 року має певну спорідненість з кроями європейських штанів з Угорщини (Magyar nadrag, Ungerishen hossen), Польщі (ubranie) та ін. Ці типи штанів шилися переважно з сукна(вовни) саржевого переплетіння. Деталі штанів розташовувалися в площині тканини, під кутом до нитки основи(див. схему крою), це дозволяло в кінцевому результаті отримати еластичний\стречевий виріб, який щильно обтискав ноги власника, підкреслюючи анатомію тіла. Шви штанин утворювалися ззаду. На поясі штани фіксувалися шнуром, що протягувався через підрублений та підшитий всередину верхній край виробу.
Конструктивні відміни турецьких штанів від європейських аналогів наступні:- між штанинами вшивається характерна деталь в формі еліпса\ромба це створює додатковий обєм для широкого кроку;- штанини у верхній частині мають певне розширення, що виразно впливає на силует штанів;- короткі панчохи-капчурі крояться окремо від штанин. На деяких османських мініатюрах бачимо штани без панчох-капчурів.Пришиті до штанин короткі панчохи-капчурі, зустрічаються в музейних зразках поясного одягу з султанського палацу в Топкапі(Турція), переважно вони виготовлені з мякої шкіри-сафяну.Практичне застосування панчіх-капчурів, довело, що під час експлуатації вони швидко зношувалися, а в природних умовах потребували регулярної заміни. Тому з раціональних міркувань ми вирішили не пришивати їх до штанин, а послуговуватися окремо.
Матеріали: вовна саржевого переплетіння, зеленкуватого(лазоревого) кольору, біла шовкова вощена нитка. 
Шви: "за голку" та "через край". Очкур виготовлено з крученого вовняного шнура.

Панчохи та онучі

В'язані панчохи та рукавиці XVII століття.  Експозиція Датського історичного музею

В'язані панчохи та рукавиці XVII століття. Експозиція Датського історичного музею

Сукняні панчохи XVII століття (деталі крою). Експозиція шведського історичного музею

Сукняні панчохи XVII століття (деталі крою).Експозиція шведського історичного музею

В'язані панчохи XVII  століття.   Експозиція західноєвропейського історичного музею

В'язані панчохи XVII століття.  Експозиція західноєвропейського історичного музею

Реконструкція сукняних панчіх Тараса Тимчака

Реконструкція сукняних панчіх Тараса Тимчака

Деталі крою сукняних панчіх  (реконструкція)

Деталі крою сукняних панчіх (реконструкція)

Полотняні онучі - спосіб вив'язування (реконструкція)

Полотняні онучі - спосіб вив'язування(реконструкція)

Короткий описПанчохи неодноразово згадані як предмет одягу населення України в 17 столітті. Особливо цікава згадка про них пов’язана з універсалом Б. Хмельницького виданим київським міщанам. Справа в тому, що козаки: «...частокротъ скарги до насъ доходятъ ижъ висилчіе наші войсковіе въ потребах и въ справахъ войсковихъ отъ насъ посыланые... неналежнЂ (домогаются и вытягають) вымысльныхъ и непотребныхъ датковъ, яко то чоботъ, шапокъ, поясовъ, панчохъ и иныхъ рЂчей...»; В тому числі і в іншому універсалі: «...панчохъ и иншихъ вымысловъ вытягати не важилъ...». Для використання в реконструкції мною було вирішено пошити сукняні панчохи та на зиму користуватись в’язаними панчохами.
Матеріали та технологія виготовлення:1. Панчохи:а) в’язані - сіра доморобна пряжа з вовни. В’язання шпицями. Висота панчіх - до коліна.б) сукняні - сіре тонке сукно. Зшито вощеними лляними нитками за поданим кроєм.2. Онучі - два шматки бавовняного полотна довжиною біля 1,5 м.

Чоботи

Малюнки козацьких чобіт,  знайдених під час розкопок переправи на полі Берестецької битви

Малюнки козацьких чобіт, знайдених під час розкопок переправина полі Берестецької битви

Козацькі чоботи середини XVII століття  знайдені під час розкопок переправи на полі Берестецької битви

Козацькі чоботи середини XVII століття знайдені під час розкопок переправина полі Берестецької битви

Illustration

Деталі підошви чобітщо знайдені під час розкопок козацької переправи

Illustration

Чоботи XVII століттяРеконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Деталі підошви та підкови чобіт.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Чоботи XVII століття.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий описВідтворено чоботи з плоскими підковами, що були знайдені І.К. Свєшніковим під час розкопок переправи біля с. Острів в урочищі За Фосою. Історично чоботи виготовлялись з виправлених шкір молодих ялівок. Шились з чотирьох фрагментів шкіри, що складають халяву, передок, задник і м’яку підошву з підківкою-каблуком. Верхній край халяви зрізаний дещо похило в сторону задньої частини, Халява зшита поздовжнім швом з внутрішнього боку ноги, що дозволяє розрізнити правий та лівий чобіт. Нижній край халяви пришитий до передка та задника чобота. Підошва складається з кількох шарів шкіри, причому її форма на правому і лівому чоботі не відрізняється. Вона пришита внутрішнім швом до нижніх країв задника і передка. Для зручності під п’яткою на підошву настелено кілька вирізаних півколом шматків шкіри. Ззовні під п’яткою набита плоска залізна підківка, що кріпиться до каблука трьома шилоподібними виступами. Найчастіше шкіра чобіт для захисту від вологи мастилась дьогтем. Досить часто для зручності з середини підошва встелялась сіном чи соломою.
Матеріали: шкіра, лляна вощена нитка, метал. Зшито вручну з використанням автентичних швів та технологій.

Постоли-ходаки

Постоли на гобелені за мотивами гравюри «Полонення та смерть козацького полковника М. Кричевського»

Постоли на гобелені за мотивами гравюри «Полонення та смерть козацького полковника М. Кричевського»

Малюнки постолів   з праці І.К. Свєшнікова  "Битва під Берестечком"

Малюнки постолів  з праці І.К. Свєшнікова "Битва під Берестечком"

Постоли знайдені на місці козацької переправи експозиція музею Козацькі могили

Постоли знайдені на місці козацької переправиекспозиція музею Козацькі могили 

Постоли Реконструкція Тараса Тимчака

ПостолиРеконструкція Тараса Тимчака

Постоли та спосіб носіння реконструкція

Постоли та спосіб носінняреконструкція 

Постоли Реконструкція Тараса Тимчака

ПостолиРеконструкція Тараса Тимчака 

Короткий описТипові шкіряні постоли-ходаки - це повсякденне взуття без халяв, що виготовлене з одного, певним чином згорнутого, шматка шкіри з отворами, в які у верхньому краї взуття проволікається шкіряний поясок чи шнур. Одягались постоли на обмотки або панчохи і фіксувались на гомілці шнуром. За зразок для реконструкції взято зразки ходаків що знаходяться в музеї-заповіднику «Козацькі могили» та Рівненському краєзнавчому музеї. При чому мною використано крій, за яким передні краї шкіри на носку зшиті встик.
Матеріали: груба волова шкіра, лляна нитка, конопляний та шкіряний шнур. Зшиті вручну. Шкіра жирована та вощена на підошві.

Жупан

Фрагмент карти Гійо́ма Левассе́ра де Бопла́на

Фрагмент карти Гійо́маЛевассе́ра де Бопла́на

Жупан 1650-1675 рр.  Muzeum Narodowe w Krakowie. Матеріал: атлас золотистого кольору.

Жупан 1650-1675 рр. Muzeum Narodowe w Krakowie.Матеріал: атлас золотистого кольору.

Крій жупана 1650-1675 рр.  Muzeum Narodowe w Krakowie.

Крій жупана 1650-1675 рр. Muzeum Narodowe w Krakowie.

Реконструкція жупана середини XVII століття

Реконструкція жупана середини XVII століття

Реконструкція жупанів та доломана  козаками "Печерської сотні"

Реконструкція жупанів та доломана козаками "Печерської сотні"

 Деталі жупана: ґудзики, плетений шовковий шнур, кольорові лиштви

       Деталі жупана: ґудзики, плетений шовковий шнур, кольорові лиштви

Короткий описГоловною складовою козацького строю був жупан. Іконографічні пам’ятки та нечисленні збережені речові зразки засвідчують, що козацький жупан, або каптан, практично не відрізнявся кроєм від польського аналога того часу. 
Жупан був однобортним, із значним загортанням поли наліво, довжиною нижче колін чи майже до середини литки. Мав вузький сторчовий комір (до 3 см) зі скісно зрізаними чи рідше округленими кінцями, який увійшов в моду в середині XVII ст. в Польщі і в Гетьманщині замість підвищених стійок. Каптан шився до стану і розширювався від пояса до низу за рахунок вставних клинів: суцільно кроєна спинка трохи підрізалася в стані, по боках у підрізи між цільними передками й спинкою вшивались широкі клини. 
Довжина в подолі доходила часто до 5 аршин. Застібався на грудях жупан дрібними круглими або кулеподібними литими ґудзиками (до двох десятків), густо нанизаними на шнур, що пришивався по борту правої поли від коміра до пояса, і накидними шнуровими петлями, пришитими по скісній лінії на деякій відстані від краю поли для запаху. Верхні ґудзики іноді залишали незастебнутими. 
Ліва пола кроїлася ширшою за праву для загортання, а її борт вгорі зводився плавно дугою до коміра. Рукави жупана були широкі і нарочито довгі (з кінця 40-х рр.), за формою нагадували окорок: дуже широкі, навіть мішкуваті, в плечах і ліктях, вони різко й сильно звужувалися нижче ліктя і при одяганні призбиралися дрібними складками в передпліччі, щільно обхоплюючи його завдяки надмірній довжині і довгому розрізу на кінці, який густо застібався дрібними круглими ґудзиками або гапликами (до 10 пар). Характерною особливістю рукава жупана в цей період була наявність на кінці округлого або загостреного підрізаного мисика довжиною в вершок, який частково прикривав тильну частину кисті. 
Його зазвичай підшивали іншою тканиною і могли зрідка відгинати у вигляді карваша (кінці довгих піл верхнього одягу під час маршу для зручності затикали за пояс). Крій козацького жупана був раціональний і функціонально вивірений. Довгі поли і широка юбка верхнього одягу запобігали охолодженню тіла за несприятливих погодних умов, в сідлі прикривали коліна і тим самим захищали їх від дощу, вітру і холоду, а також запобігали протиранню «задків» шароварів. Особливий крій рукава був дуже зручний і функціонально виправданий. 
В плечах і ліктях він був завжди просторий, не сковуючи жодного руху в бою, чи-то стрільба з лука, рушниці чи рукопашний бій, а обтягливість в передпліччі і зап’ясті допомагала зберігати руки в теплі, запобігала ураженню від спалаху пороху, теліпанню і сповзанню рукава на кисть, а також дозволяла вільно і ефективно обходитись зі зброєю.

Опанча

«Переправа бранденбурзьких, семигородських та українських військ через Віслу під Завіхвостом  9-12 квітня 1657 р.

Фрагмент гравюри-мідьориту Переправа бранденбурзьких, семигородських та козацьких військ через Віслу під Завіхвостом  9-12 квітня 1657 р.

Фрагмент барельєфу на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком 1651 року

Фрагмент барельєфу на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком 1651 року

Фрагмент картини "Елекційний сейм 1697 року"  автор Martino Altomonte

Фрагмент картини "Елекційний сейм 1697 року" автор Martino Altomonte

Реконструкція опанчі з хутряним коміром

Реконструкція опанчі з хутряним коміром

Крій опанчі півколом. Реконструкція Тараса Тимчака

Крій опанчі півколом.Реконструкція Тараса Тимчака

Історичний експеримент - опанчу накинуто на конструкцію з трьох палиць і використано, як шатро.

Історичний експеримент - опанчу накинуто на конструкцію з трьох палиць і використано, як шатро.

Короткий опис:Основним верхнім козацьким одягом, який носили у негоду, була «опанча» (також «епанча», рідше «опонча», «япанча»). У творі «Подорож Патріарха Макарія» Павло Алеппський, що двічі перебував на Україні протягом 1654-1656 рр. згадує цей тип верхнього одягу у козацькому війську: "Ратники (автор мав на увазі козаків) не мають наметів, а ставлять довкола себе дерева чи гілки, на кшталт шатра, накриваючи їх своїми плащами для захисту від дощу: вони обходяться надзвичайно малим. Нехай буде над ними благословення Боже!"  
Опанча - широкий безрукавний суконний плащ мав вигляд півкола або кола, довгий у кінноти та коротший у піхоти (до середини литки). Шився з цупкого грубого сукна, одягався поверх жупана, сермяги, доломана і т.д. Зазвичай шили з широким виложистим коміром: верхня частина якого була зшита з хутра; а внутрішня - з сукна. Застібалась опанча одним великим ґудзиком, або зав’язувалася шнурками. 
Відтворена опанча має форму півкола, грубе сукно виткано з темно-сірої вовни, деталі зшито лляною вощеною ниткою. На комір пришито овече хутро породи Романівська (найбільш генетично чиста порода овець, що існувала на наших теренах). Шнур для тримання опанчі на плечах сплетено з конопляних ниток.

Рукавиці

В'язані рукавиці XVII століття.  Експозиція Датського історичного музею

В'язані рукавиці XVII століття. Експозиція Датського історичного музею

В'язані рукавиці XVII століття.  Експозиція Датського історичного музею

В'язані рукавиці XVII століття.Експозиція Датського історичного музею

В'язані рукавиці Реконструкція, нефарбована шерсть

В'язані рукавиціРеконструкція, нефарбована шерсть

В'язані рукавиці Реконструкція, нефарбована шерсть

В'язані рукавиціРеконструкція Тараса Тимчака

Деталі в'язаних рукавиць Реконструкція

Деталі в'язаних рукавицьРеконструкція

Деталі в'язаних рукавиць Реконструкція

Деталі в'язаних рукавицьРеконструкція

Короткий описІсторик Євген Славутич в праці «Одяг «малоросійських» козаків:...» в розділі костюмознавчі терміни вказав на «рукавиці», «рукавички» (порівн. польськ. rekawiczke), також «вареги», що побутували в козаків для захисту рук від низької температури в осінньо-зимовий період. Аналіз виявлених Євгеном Славутичем джерел показав, що, окрім звичних шапки-шлика, жупана, штанів та ін., одяг реєстрових козаків складався з рукавиць, кожуха та допоміжного демісезонного одягу. Враховуючи відсутність на теренах України зразків в’язаних рукавиць на період кін. XVII - сер. XVIII ст., за основу при виготовленні даного предмету реконструкції були взяті рукавиці з пальцями та подовженням, яке прикриває кисть, з Датського історичного музею, що презентують аналогічний період.
Матеріали та технологія виготовлення: сіра доморобна пряжа з вовни. Способи в’язання шпицями ідентичні тим, що можна відслідкувати на музейних зразках.