Вогнепальна та холодна зброя козаків

Вогнепальна зброя

Illustration
Illustration

Вогнепальна зброя, знайдена І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Короткий опис:Питання козацької ручної вогнепальної зброї XVII ст. практично не досліджене. Фактично не має дослідників, які би серйозно займалися цією тематикою. Матеріал про козацьку вогнепальну зброю можемо знайти у працях іноземних дослідників (Л. Маковьска, М. Мілчев, S. Kobielski). Також багато інформації можна почерпнути з книги "Зброя доби козацтва".Вагомим джерелом для реконструкції козацтва середини XVII ст. мають дослідження І. К. Свєшнікова. Розкопками козацької переправи під Берестечком І. К. Свєшніковим виявлено майже всі види й типи ручної вогнепальної зброї першої половини XVII ст. і, таким чином, стверджено їх співіснування в озброєнні козацького війська. Знайдено одинадцять мушкетів і аркебуз, карабін і бандолет з повністю або частково збереженими дерев'яними частинами, стволи восьми мушкетів, трьох аркебуз, одного карабіна та одного пістолета [1].Отож, на середину XVII ст. в козацькому війську були присутні самопали із замками трьох типів: гнотовим, коліщатим та ударно-крем'яним. Окрім цього козаки використовували коротші варіанти самопалів - карабіни та бандолети. Не значного поширення, мабуть серед старшини, набули пістолі та півгаки. Різнилися самопали не лише замками, а й ложами та прикладами. Найбільшого поширення в козацькому війську набули аркебузи, які мали своєрідний приклад зі щокою. Європейські мушкети відрізнялися від аркебуз прикладом, більшою довжиною ствола. Через свою величину мушкети були важкими, то ж з них переважно стріляли за допомогою підставок - форкетів.Нижче розглянемо усі ці варіанти козацької ручної вогнепальної зброї.
Бібліографія:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком / І.К. Свєшніков. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с.2. Маковская Л.К. Ручное огнестрельное оружие русской армии конца XVI-XVIII векав. Определитель. – М.: Военное издательство, 1992. 3. Милчев М. Системы воспламенения стрелкового оружия. Часть 1 // Ружье. - № 1, 2010. – С. 26-30.4. Косарев Р. В., Нефедов В. В., Рівкін К. Зброя доби козацтва. - Київ: Емма, 2017. — 268 с.5. Kobielski S. Polska broń. Broń palna. – Kraków, 1975. – 242 s.

Самопал гнотовий

Illustration

Експонати Військово-історичного музею артилерії, інженерних військ та військ зв'язку (м. Москва) (за Маковською):1 - гнотова аркебуза кінця XVI ст.2 - гнотовий мушкет першої чверті XVII ст, Західна Європа

Illustration

Гнотовий мушкет та форкет першої половини XVII ст.,Музей війська польського у Варшаві

Illustration

Реконструкція гнотового мушкета середини XVII ст.,Кам'янець-Подільське військово-історичне товариство

Illustration

Європейський гнотовий мушкет і гнотовий замок

Illustration

Гнотовий замок

Illustration

Гнотові мушкети гайдуцької піхоти(реконструкція, Кам'янець-Подільське військово-історичне товариство )

Короткий опис:Поділ ручної вогнепальної зброї на легкі рушниці і важкі фортечні гаківниці характерний для розвитку європейської військової зброї протягом XV – початку XVI в. Істотний вплив на цей розвиток справило відкриття механізму займання – замка. Перші запалювальні механізми – ґнотові замки з'явилися в Європі на початку XV в. На Русі у військовій зброї гнотові замки набули поширення на рубежі XV-XVI ст. [2]. Механізм гнотового замка складався з семи частин. Курок - різноплечний важіль S-подібної форми з отвором для осі, куди входив цвях, який одночасно зміцнював замкову дошку. Головка курка - пристосована для тримання гноту, мала роздвоєння, яке регулювалося гвинтом. Бойова пружина – пластинчаста, дещо вигнута, одним кінцем кріпилася цвяхом до ложа, вільним кінцем діяла на хвіст курка знизу вгору. Спуск складався з пластинчастої пружини з виступом-шепталом і голівкою-кнопкою. При пострілі натискали пальцем на кнопку, шептало утоплювалося, звільняло курок, який під дією бойової пружини опускався на полицю і запалював затравочний порох [2].Просте і дешеве пристосування, яке дало змогу вести більш точну прицільну стрілянину, різко підвищило ефективність ручної вогнепальної зброї. На середину XVII ст. гнотові мушкети та аркебузи були основною зброєю піхотних формацій європейських армій. Проте, ця система мала багато недоліків. Через відкритий гніт, не можливо було стріляти в дощ, з коня, охороняти порохові склади тощо. Тому з'являються коліщаті та ударно-крем'яні замки.Під час розкопок поля Берестецької битви знайдено ствол мушкета з ґнотовим замком, від якого збереглась лише полиця перед запальним отвором у бічній стінці ствола. Мушкет був гладкоствольним без мушки і прицілу, мав калібр 16 мм. Ствол, довжиною 1,10 м, майже на всю довжину восьмигранний. Гак до затискування ґноту, спусковий гачок, дерев'яні частини ложа та приклад не збереглись (1, рис. 63.1).
Згідно діючого законодавства всі самопали зареєстровані як макети, тобто мають штифт у люфі, що унеможливлює постріл будь-яким предметом (куля).

Самопал з коліщатим замком 

Illustration

Аркебуза з коліщатим замком, знайдена І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Аркебуза з коліщатим замком з музею в Пляшевій

Illustration

Коліщатий замок аркебузи з музею в Пляшевій

Короткий опис:Пошуки більш досконалих методів займання привели до винаходу близько 1500 р. коліщатого замка, в створенні якого брав участь видатний вчений і художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Цей досить складний механізм автоматично висікав іскри, запалюючи затравочний порох, шляхом тертя затиснутого в курку піриту об зубчасте коліщатко яке швидко оберталося під дією попередньо зведеної пружини. Пружина заводилася спеціальним ключем, який вставлявся в чотиригранний виступ осі коліщатка. При заводі на 3/4 обороту (по ходу годинникової стрілки) шептало-зубчик на передньому плечі спускового важеля заскакувало в спеціальне поглиблення всередині колеса і стопорило його. При цьому сталевий ланцюг, поєднаний з вільним кінцем бойової пружини, був щільно намотаним навколо осі, а пружина стиснута. Порохова панівка мала проріз в основі, куди входив зазубрений край колеса. Після насипання затравки панівка щільно закривалася. Курок опускався на кришку панівки і утримувався сильною двохперою пружиною. При спуску шептало відтягалося назад, звільняло колесо і останнє під дією бойової пружини починало швидко обертатися. Спеціальний кулачок на осі колеса штовхав важіль кришки панівки, яка автоматично відкривалася. Колесо кресало з піриту фонтанчик іскор, які запалювали затравку на панівці. Зазвичай колесо поміщалося з зовнішньої сторони замкової дошки в кожусі. Кожух запобігав хитанню колеса, охороняв його від пилу, але разом з тим утруднював чистку колеса від нагару. У першій чверті XVII в. на зміну важкого кожуха приходить легка залізна пластинка, закріплена гачком [2]. Серед аркебуз, знайдених на полі Берестецької битви, до раннього типу належить мисливська рушниця з колісним замком, гладким стволом, довжиною 1,08 м і калібром 10 мм з мушкою і прицілом. Замок складається з коліщатка з квадратним виступом в центрі, курка на короткій пружині з перснем для відтягання і затиснутим в коротких губах кремінцем та видовженої неправильної форми планки, що прикриває внутрішню пружину. Спусковий гачок закінчений знизу округлою голівкою; у верхній частині стопки приклада знаходиться цвях з великою кулястою голівкою, що вказує на вживання рушниці з вільної руки без прикладання до плеча. Приклад із щокою і коробочкою для запасних кремінців, уміщеній у його зовнішній стінці. Ложе збережене майже на дві треті його довжини. Внутрішній бік приклада, його верх та ложе прикрашені рослинним орнаментом, мотивами трикутників, округлих ямок і повздовжніх ліній, виконаними заглибленою технікою (1, рис. 63,7).
Згідно діючого законодавства всі самопали зареєстровані як макети, тобто мають штифт у люфі, що унеможливлює постріл будь-яким предметом (куля).

Самопал з ударно-крем'яним замком (скалковий)

Illustration

Аркебуза, знайдена І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Аркебузи, знайдені на полі Берестецької битви,музей у Рівному

Illustration

Ударно-крем'яний замок балтійського типу,музей в Рівному

Illustration

Аркебуза з ударно-крем'яним замком балтійського типу.Музей в Рівному

Illustration

Аркебуза з ударно-крем'яним замком балтійського типу.Музей в Пляшевій

Illustration

Ударно-крем'яний замок балтійського типу.Музей в Пляшевій

Illustration

Реконструкція аркебузи з замком балтійського типу (Дмитро Набитович)

Illustration

Реконструкція аркебузи з замком балтійського типу (Тарас Тимчак Манюта)

Illustration

Реконструкція ударно-крем'яного замка балтійського типу(Тарас Тимчак Манюта)

Короткий опис: До середини XVI в. почали входити у вживання більш прості іскрові механізми – крем'яні замки, дія яких базувалася на ударі кременя об сталеву пластину-кресало [1]. Порівняна простота пристрою і виготовлення крем'яних замків зумовила швидке і широке впровадження їх у військове озброєння.На наших теренах найбільш популярним був замок східноєвропейського (балтійського) типу. Це довели розкопки поля Берестецької битви. Також розкопками доведено існування інших типів замків - голандського, англійського (Dog Lock), італійського. І. К. Свєшніков помилково замок, що стоїть на знайденому бандолеті (насправді це півгак), назвав голандським. Насправді це італійський мікелет.Класичний варіант ударно-кремʼяного замка східноєвропейського (балтійського) типу – механізм з двома пластинчастими пружинами. Основні елементи замка розташовувалися на зовнішній стороні замкової дошки: курок, кресало, порохова панівка, бойова і підкресальна пружини. Курок з нерухомою нижньою губою на прямий ніжці, основа якої закінчувалося хрестовиною. В носок хрестовини упирався корольок бойової пружини, п'ята (задня частина хрестовини) служила бойовим взводом, за неї заходило шептало, яке виступало з замкової дошки. Губи курка мали залізний стрижень, що перешкоджав перекосу їх при ударі об кресало. Верхня губа – з косицею або кільцем для захоплення курка при постановці його на бойовий взвод. Кресало – пряме, на високій стійці. Курок і кресало кріпилися до замкової дошки відповідним гвинтом. Бойова і підкресальна пружини – прямі пластинчасті, кріпилися на внутрішній стороні замкової дошки шпильками. У деяких замках вільний кінець підкресальної пружини був загнутий вгору під прямим кутом і служив курковим упором. Спусковий механізм знаходився всередині, складався з прямої пружини з шепталом і спускової тяги, одне коліно якої було розташовано перпендикулярно замковій дошці. При натиску на спусковий гачок шептало затоплювалося і курок, спонукуваний бойовою пружиною, що діяла на його носок зверху вниз, ударяв по кресалу. Іскри потрапляли на панівку, кришка якої попередньо відкривалася [2].Крім балтійського типу замків у вітчизняному озброєнні широко застосовувалися іноземні замки.
Особливою популярністю у зброярів користувалися замки англійського та голандського типу [2].Голандський замок (шнапхан) зʼявився в кінці XVI ст. Основний механізм його розташований на внутрішній стороні замкової дошки. Зовні перебували курок S-подібної форми, кресало, підкресальна двохпера пружина, порохова панівка з кришкою, що рухається в пазах замкової дошки, і щитком, курок, упор. Бойова пружина перебуваючи всередині, діяла на нижній край щиколотки – сталевої колодки, закріпленої шпилькою на вісь курка. У верхній край щиколотки закріплювався довгий сталевий стрижень, який при спуску штовхав важіль кришки панівки так, що вона автоматично відкривалася. Курок мав лише бойовий взвод і утримувався в зведеному стані горизонтально діючим шепталом [2].Дуже близькі по механізму до голандського замка були англійський і шотландський ударно-кремʼяні замки, які, по-суті, відрізнялися від нього формою та оздобленням деталей. У пізніх моделях англійського замка кресало поєднувалося в один елемент з кришкою панівки, зʼявився запобіжник курка у вигляді гачкоподібної засувки на зовнішній стороні замкової дошки, звідси назва замка – Dog Lock (замок з собачкою).В середині XVII ст. в Речі Посполитій зʼявилися ударно-крем’яні замки середземноморського типу замка, що мав два різновиди: італійський та іспанський.Обидва варіанти замка, як правило, перебували на привізній зброї, дуже рідко виготовлялися місцевими майстрами.В італійському варіанті кресало було об'єднано в один елемент з кришкою панівки, колінчаста бойова пружина вмонтовувалася на зовнішній стороні замкової дошки і діяла на носок курка зверху вниз. Замок мав два взводи. Шептало складалося з двох відростків, передній відросток чіпляв носок курка і ставив останній на запобіжний взвод, задній відросток заходив за п'яту курка і ставив його на бойовий взвод. При спуску обидва відростки шептала утоплювалися в прорізи замкової дошки і звільнений курок під дією бойової пружини з силою опускався на кресало [2].Іспанський замок відрізнявся від італійського тим, що обидва відростка шептала проходили крізь прорізи замкової дошки попереду курка. Відросток шептала, який фіксував курок на запобіжному взводі, мав форму кнопки, а відросток, що фіксував курок на бойовому взводі, був зовсім плоский. При взводі носок курка чіпляв спочатку кнопку, а потім плоский відросток. Бойова пружина діяла на п'яту курка знизу вгору. Кресало – батарея з глибокими поздовжніми борозенками. Вони насікалися на окремій пластині, яку при необхідності можна було змінити [Маковська].Реконструкція: За зразок для відтворення взято самопали, знайдені на полі Берестецької битви. Перший – мисливська рушниця з колісним замком (Свєшніков І.К. «Битва під Берестечком», с.241, рис.63, 7). Вона має гладкий ствол довжиною 1,08 м і калібр 10 мм. Приклад із щокою і коробочкою для запасних кремінців та рушничного приладдя вміщений у зовнішній його стінці. Другий знайдений на переправі мушкет з аркебузним прикладом та східноєвропейським ударно-крем’яним замком (с. 241, рис. 63, 5). Відтворений самопал має вагу 4,5 кг, восьмигранну по всій довжині люфу калібром 14 мм довжиною 1,15 м з казенною частиною та врізаними на ластівчин хвіст прицілами. Люфа кріпиться до ложа трьома антабками, що одночасно виконують функцію тримачів шомпола. Ложе виготовлене з горіха, у місці кріплення замка інкрустоване круглими кістяними пластинками у вигляді квіток. Приклад зі щокою і пеналом ступінцями переходить у неорнаментоване ложе. Кришка пеналу кріпиться на прикладі латунною пластиною-пружиною. В зовнішню частину кришки пеналу врізана кістяна пластина, на якій відтворено зображення ведмедя на скелях та рослинний орнамент. Ложе до 10 разів вкрито гарячою лляною олією та відполіроване. Шомпол, що має вигляд прута з кістяним навершям, виготовлено з буку. Спусковий гачок заслонений фігурною скобою на двох гвинтах. Ударно-крем’яний замок східноєвропейського типу є точною копією з віднайденого на теренах України козацького самопала.Матеріали: сталь, дерево горіха, черешні, бука та сосни, кістка, ріг, лляна олія, шкіра, латунь, мідь.
Згідно діючого законодавства всі самопали зареєстровані як макети, тобто мають штифт у люфі, що унеможливлює постріл будь-яким предметом (куля).

Бандолет та карабін

Illustration

Коліщатий карабін, знайдений І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Коліщатий карабін з поля Берестецької битви,музей у Пляшевій

Illustration

Коліщатий замок карабіна з музею у Пляшевій

Illustration

Козацький бандолет(реконструкція Сашка Харченка)

Illustration

Фрагмент бандолету, видно замок Dog Lock, приклад з кришкою пенала(реконструкція Сашка Харченка)

Illustration

Кріплення ременя до бандолета за допомогою скоби та карабіна з кільцем(реконструкція Сашка Харченка)

Illustration

Приклад носіння бандолета (реконструкція Сашка Харченка)

Illustration

Козацький карабін(реконструкція Дмитра Каднічанського Сіроманця)

Illustration

Замок голандського типу з козацького карабіна(реконструкція Дмитра Каднічанського Сіроманця)

Короткий опис:З винаходом коліщатого замка у другій чверті XVI в. були створені пістолети та карабіни. Легка портативна зброя, яка забезпечувала постійну готовність до пострілу, знайшла широке застосування насамперед у мисливців і кавалеристів. Варіантом карабіна є бандолет. Цей вид зброї мав спеціальну скобу на протилежні від замка стороні ложа, до якої за допомогою кільця та карабіна чіплявся ремін. Цей ремінь бандольєр носився через плече.Карабіни та бандолети мали як коліщаті, так і ударно-крем'яні замки.Розкопками поля Берестецької битви знайдено коліщати карабін-бандолет. І. К. Свєшніков помилково назвав його мушкетом з коліщатим замком. Помилка в тому, що цей предмет має набагато коротший ствол, ніж у мушкета, та скобу на лівому боці ложа. Він має гладкий ствол, довжиною 95 см, калібр 18 мм, легко похилений вниз суцільний семигранний приклад, мушку і приціл. Ложе збереглось у фрагментах: воно, як і у інших знайдених на переправі рушниць, кріпилось до ствола поперечними дерев'яними штифтами, що заходили у три невеликі кільця на нижній стінці восьмигранного ззовні ствола, позначеного у задній частині латинськими літерами «G», «Т» і «М» — ініціалами майстра. Замок складається з повздовжньої планки, що прикриває внутрішню пружину, коліщатка з квадратним виступом в центрі для ключа, розташованої над коліщатком полиці для підсипки пороху та рухомого курка в правій частині замка з затиснутим в його губах кусочком піриту. Курок на невеликій пружинці нахиляється над полицею у протилежному до лінії пострілу напрямку. Коліщатко з насічкою по краю можна унерухомити фігурним безпечником, уміщеним зліва від нього. Спусковий гачок не зберігся. Він був заслонений ложкоподібною скобою у нижній частині прикладу (1, рис. 63.2). На зворотному боці ложа — довга прямокутна скоба з грубого дроту, так званий погон, що служив до просування через нього ременя, коли мушкет носили на спині. Описаний мушкет близький за типом до італійської рушниці кінця XVI ст., хоч, мабуть, є виробом однієї з польських рушничних майстерень [1].Окрім цього зразка під час розкопок знайдено ще два карабіни, але з ударно-крем'яними замками. Карабін з рештками ложа без приклада має гладкий ззовні восьмигранний ствол з простим прицілом і мушкою, довжиною 79 см і калібром 12 мм. Курок його ударного замка з доволі довгими губами переднім виступом ніжки спирається на кінець простої пружини, розміщеної паралельно до нижнього кінця планки. Під кресалом знаходиться окрема вузька пружина. Полиця прикрита рухомою кришкою, зовнішній виступ якої нагадує голову птаха. Ствол іншого карабіна гладкий, довжиною 82,5 м і калібром 10 мм. Кінець ствола кулясто потовщений, орнаментований інкрустованим латунним кільцем. Приціл, мушка і півкільця на початку і в половині довжини ствола також інкрустовані латунню (рис. 63,4). За типом потовщеного кінця ствола латунною інкрустацією описаний ствол слід розглядати як виріб майстрів Московської збройної палати.Також І. К. Свєшніков описує в своїй книзі знайдений на переправі бандолет. Насправді це півгак, про нього розкажемо нижче.
Згідно діючого законодавства всі самопали зареєстровані як макети, тобто мають штифт у люфі, що унеможливлює постріл будь-яким предметом (куля).

Півгак та пістоль

Illustration

Півгак, знайдений І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Півгак з поля Берестецької битви, музей у Пляшевій.І. К. Свєшніков помилково назвав його бандолетом

Illustration

Пістоль XVII ст.

Illustration

Пістолі та півгак середини XVII ст. з музею Війська Польського у Варшаві

Illustration

Ударно-крем'яний замок - італійський мікелет

Короткий опис:З винаходом коліщатого замка у другій чверті XVI в. були створені пістолети та півгаки. Легка портативна зброя, яка забезпечувала постійну готовність до пострілу, знайшла широке застосування насамперед у кавалеристів. За всі роки розкопок під Берестечком лише на території козацького табору знайдено один ствол пістолета без замка і дерев'яних частин. Ствол гладкий, ззовні восьмигранний, довжиною 36 см і калібром 13 мм. Тип пістолета на підставі лише його ствола І. К. Свєшнікову не вдалося визначити [1].Єдиний екземпляр бандолету (насправді це півгак - пістолет, у якого замість руків'я приклад аркебузного типу) знайдено на лівому фланзі козацької переправи у 1975 р. Він має короткий (довжиною 62 см) гладкий калібром 12 мм, з простим прицілом і мушкою, ударний замок голландського типу з короткими губами курка, внутрішню пружину, приклад аркебузного типу зі щокою. Верхня частина гвинта курка має вигляд двох роз'єднаних півколистих виступів. Курок і планка прикрашені гравірованим орнаментом — рослинними мотивами та есоподібними фігурами. Спусковий гачок відігнутий назад. Коробочка на кремінці знаходиться не в бічній, а у верхній частині прикрашеного різьбленим орнаментом приклада. У верхній частині стопи приклада — залізний цвях з великою кулястою голівкою.

Козацькі шаблі

Illustration
Illustration

Шаблі з розкопок Берестецької битви, музей у Пляшевій

Короткий опис:Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою». А як же ж виглядала козацька шабля? Цьому виду озброєння присвячено чимало праць відомих дослідників, зокрема, роботи Д.І. Яворницького, М.С. Грушевського, І.П. Крип’якевича, Д.В. Тоїчкіна, В. Заблоцького, В. Кваснєвича, Е.Г. Аствацатурян та ін.
Перш ніж перейти до огляду шабель, якими користувалися козаки, необхідно зрозуміти термін «козацька шабля». Цей термін можна розуміти двояко. З одного боку козацькими можна називати всі типи шабель, якими користувалися козаки, не залежно від місця їх виготовлення. З іншого, до козацьких (українських) шабель можна зараховувати зразки, виготовлені лише українськими майстрами. У XVII ст. шаблі виготовлялися по-різному, як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами. З огляду на це, важко прослідкувати зразки шабель, повністю виготовлені українськими майстрами. Багато шабель козаки брали в боях як трофеї. Слід також відмітити, що дослідники шабель довели, що не існувало окремого типу української шаблі, українські майстри копіювали існуючі на теренах Східної Європи типи. Тому вважаємо, що під «козацькою шаблею» слід розуміти усі зразки цього виду зброї, якими користувалися козаки.
Розглянемо типи шабель, поширені на теренах Речі Посполитої у XVII ст. Результатом складних еволюційних процесів стало виникнення спільних для Центральної та Східної Європи усталених типів шаблі, детальний опис яких наводить Д.Тоїчкін [3]. Згідно з висновками польських дослідників, у Речі Посполитій ХVІІ-ХVІІІ ст. були поширені оригінальні типи, серед яких – різновиди угорсько-польського типу, ординка, чечуга, гусарська (чорна) шабля, карабеля, шабля «орла». 
Бібліографія: 1. Квасневич В. Польские сабли / В. Квасневич. – СПб: Атлант, 2005. – 224 с.2. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком / І.К. Свєшніков. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с.3. Тоїчкін Д.В. Козацька шабля XVII–XVIII ст.: Історико-зброєзнавче дослідження / Д.В. Тоїчкін. – К.: Стилос, 2007. – 367 с.4. Zablocki W. Ciecia Prawdziwa Szabla. – Warsaw: Sport i Turystyka, 1989.5. Косарев Р. В., Нефедов В. В., Рівкін К. Зброя доби козацтва. - Київ: Емма, 2017. — 268 с. 6. Типы польских военных сабель XVI-XVIII векав // http://sb.pp.ru/zablocki/zabl002.htm (переклад з – Zabłocki W. Cięcia Prawdziwą Szablą. – Warszawa: Sport i Turystyka, 1989.)7. Прокопенко В. Сабли-чечуги // https://www.kitabhona.org.ua/libwar_armor/checuga.html8. http://katalog.muzeum.krakow.pl9. http://www.muzeumwp.pl

Шабля угорсько-польського типу

Illustration

1 – шабля угорсько-польська, тип І; 2 – шабля угорсько-польська тип II; 3 – шабля угорсько-польська, тип II з напівзакритим ефесом; 4 – шабля угорсько-польська, тип III(за Д. Тоїчкіним)

Illustration

Шабля угорсько-польська, тип ІІ,(Zablocki W. Ciecia Prawdziwa Szabla. – Warsaw: Sport i Turystyka, 1989.)

Illustration

Шабля угорсько-польська, тип ІІ, початок XVII ст. Національний музей у Кракові.

Illustration

Шаблі з відкритим ефесом з розкопок Берестецької битви

Illustration

Шаблі з напівзакритим ефесом з розкопок Берестецької битви, музей у Пляшевій

Illustration

Шабля з розкопок Берестецької битви, музей у Рівному, добре видно палюх

Illustration

Шабля угорсько-польська, тип ІІІ (реконструкція 1 Дмитра Каднічанського Сіроманця)

Illustration

Шабля угорсько-польська, тип ІІ з напівзакритим ефесом (реконструкція 2 Сергія Павлюка)

Illustration

Шабля угорсько-польська, тип ІІ (реконструкція 3 Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Ефеси угорсько-польських шабель (реконструкція Дмитра Сіроманця та Тараса Манюти)

Illustration

Ефес угорсько-польської шаблі,руків'я оригіналу скоріш за все ремонтоване кустарним способом (реконструкція Артема Бияка)

Короткий опис:Дослідженнями І.К.Свєшнікова доведено, що козаки користувалися в більшості випадків шаблями угорського-польського типу. Цей тип «чорної» бойової шаблі з другої половини ХVІ століття набув поширення на теренах Речі Посполитої за часів польського короля трансільванського походження Стефана Баторія. Характерними особливостями цих шабель є наявність у нижній частині клинка чіткого молотка та розширеного і гострого з обох боків леза, так званого пера. Голівка руків’я шаблі рівно відігнута вперед та прикрита наперстком (металевим ковпачком мигдалевидної форми). До перехрестя (гарди) зазвичай кріпився палюх (металевий перстень для великого пальця руки). Це значно утруднювало ворогові можливість вибити холодну зброю з руки та надавало додаткового захисту великому пальцю. Польський дослідник В. Кваснєвіч виділяє 4 підтипи цієї шаблі: 1 - з відкритим ефесом та довгими кільйонами (баторівка); 2 - з відкритим ефесом (два варіанти: з повністю відкритим ефесом та напівзакритим); 3 - з ланцюжком між кільйоном та ковпачком. До 4 підтипу В. Кваснєвіч відносить шаблю орла та гусарську карабелю.
Реконструкція: 1.За зразок взято шаблю з книги Заблоцького (Zablocki W. Ciecia Prawdziwa Szabla. – Warsaw: Sport i Turystyka, 1989.). Подібні шаблі зберігаються в колекціях музеїв Кракова та Варшави.Це шабля угорсько-польського типу з клинком довжиною 80 см та шириною леза 3,5см, з загостреним з обох боків пером, простим руків’ям, що обтягнуте шкірою. Перехрестя шаблі з кільцем (палюхом). Кінець кільйона з'єднаний з ковпачком ланцюжком. Піхви виготовлені з дерева, обшиті чорною шкірою. Наконечник та обоймиці – стальні. Для кріплення шаблі на поясі виготовлено плетений шнур, що з одного кінця має петлю, а з іншого дерев’яний ґудзик.
Матеріали: сталь, дерево - ясен, шкіра, лляний шнур.2. За зразок взято шаблю з музею у Пляшевій та шаблю з приватної колекції, зображення якої розміщено у книзі Косарев Р. В., Нефедов В. В., Рівкін К. Зброя доби козацтва. - Київ: Емма, 2017. — 268 с. Це шабля угорсько-польського типу з клинком довжиною 78 см та шириною леза 3 см, з загостреним з обох боків пером, простим руків’ям, що обмотане шнуром і обтягнуте шкірою. Перехрестя шаблі з кільцем (палюхом). Ефес має L-подібну гарду. Піхви виготовлені з дерева, обшиті чорною шкірою. Наконечник та обоймиці – стальні. Для кріплення шаблі на поясі виготовлено плетений шнур, що з одного кінця має петлю, а з іншого дерев’яний ґудзик.Матеріали: сталь, дерево - ясен, шкіра, лляний шнур.3.За зразок для відтворення взято шаблю віднайдену на розкопках І.К. Свєшніковим (рис. 56,5) та схожу на неї за типом, що знаходиться в музеї Кракова. Це шабля угорсько-польського типу з клинком довжиною 84,5 см та шириною леза 3,5см, з загостреним з обох боків пером, простим руків’ям, що обмотане шнуром і обтягнуте шкірою. Перехрестя шаблі з кільцем (палюхом). Піхви виготовлені з дерева, обшиті чорною шкірою. Наконечник та обоймиці – стальні. Для кріплення шаблі на поясі виготовлено плетений шнур, що з одного кінця має петлю, а з іншого дерев’яний ґудзик.
Матеріали: сталь, дерево - ясен, шкіра, лляний шнур.

Шабля ординка (вірменка)

Illustration

9 – ординки; 10 – смички (чечуги)за Д. Тоїчкіним

Illustration

Шаблі з піхвами з поля Берестецької битви: 1-2 – ординка; 3 – угорсько-польська шабля тип ІІ; 4-6 – угорсько-польська шабля тип ІІ з напіввідкритим руківям

Illustration

Шаблі і палаш з поля Берестецької битви: 1-2, 3 – ординка; 4 – швейцарська шабля; 5 – гусарський палаш

Illustration

Шабля ординка з розкопок Берестецької битви, музей у Пляшевій

Illustration

Ординка, XVII ст. (Музей Війська Польського, м. Варшава)

Illustration

Ординка, XVII ст. (Чернігівський обласний історичний музей)

Короткий опис:У XVII ст. з’явився ще один різновид шаблі – так звана ординка (рис. 9,15,16). Її назву фахівці пов’язують із запозиченням зброї цього типу зі Сходу, зокрема від татар (ординка – орда). Вважають також, що зброю цього типу виробляли львівські вірменські ремісники. Для ординки типовими є: масивна гарда відкритого типу; верхів’я у вигляді ковпачка, розгорнутого догори під тупим кутом; довгі, розширені на кінцях кільйони; масивний широкий клинок значної кривизни.

Шабля чечуга (смичок)

Illustration

Шабля чечуга (смичок),(Zablocki W. Ciecia Prawdziwa Szabla. – Warsaw: Sport i Turystyka, 1989.)

Illustration

Чечуги, XVII ст. (Державний історичний музей, м. Москва)

Illustration

Чечуги, XVII ст.: (ж) — Livrustkammaren, г. Стокгольм; (в), (г) — м. Львів (?); (е) — Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Kórniku

Для смичка (чечуги) характерні клинок з невеликою кривизною й вузьким довгим вістрям та ефес відкритого типу з наперсткоподібним верхів’ям, скісно нахиленим відносно руків’я. Конструктивні особливості смичка зумовлені в першу чергу бажанням підвищити ефективність колольного удару шаблі.

Древкова зброя

Illustration

Чекан

Illustration

Козацькі чекани з розкопок Берестецької битви

Illustration

Козацькі чекани з розкопок Берестецької битви

Illustration

Козацькі чекани з розкопок Берестецької битви, музей у Пляшевій

Illustration

Козацький чекан(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Козацький чекан(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Козацький чекан(реконструкція Дмитра Каднічанського Сіроманця)

Короткий опис:Чекан відноситься до холодної зброї козаків і є сокиркою невеликого розміру з похиленим вниз лезом, простим квадратним в перерізі обухом і округлою або овальною провушиною. Зазвичай чекан на довгому держаку від 60 до 85 см. Відтворений зразок це чекан, знайдений під Берестечком (рис. 60, 1). Кована сокирка з розширеним похиленим вниз лезом, рівним прямокутним виділеним перехватом обухом та округлим провухом. Держак виготовлений з бука, округлий в перерізі, довжиною 85 см.

Спис

Illustration

Спис з розкопок Берестецької битви

Illustration

Спис з розкопок Берестецької битви

Illustration

Спис з розкопок Берестецької битви,музей у Пляшевій

Illustration

Спис(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Спис(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Спис(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Короткий опис:У ХVII сторіччі списи відносились до колючої зброї, що у пішому війську перевозилась на возах. Досить ефективним цей тип зброї був проти кінноти та в умовах наступу та захисту табором. За основу для виготовлення предмету озброєння козака взято спис, що зображено в книзі Свєшнікова І.К. «Битва під Берестечком», с.237, рис.62, 7). Вістря у середній частині зміцнене повздовжнім реберцем, що вгнуте до країв леза. Довжина пера в наконечнику списа 14 см, а довжина з втулкою 24см. Довжина древка списа 280 см, діаметр - 35мм. Вістря списа кріпиться до древка кованим цвяшком з півсферичною голівкою.
Матеріали: металева частина списа - сталь, древко - деревина вільхи.

Сокира

Illustration

Сокири з розкопок Берестецької битви

Illustration

Сокира з розкопок Берестецької битви

Illustration

Сокира з розкопок Берестецької битви,музей у Рівному

Illustration

Сокира(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Сокира(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Сокира(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Короткий опис:Для сокир, що побутували в козацькому війську характерний прямий обух, трикутна в плані провушина з заокругленими кутами, прямокутний або трикутний виріз в нижній частині та широке опущене вниз лезо. Залишок дерев’яного держака у однієї зі знайдених сокир має довжину 38 см. Хоча загальна довжина держака варіювалась від 50 до 70см. Сокири виконували виконували як господарську так і бойову роль в козацьких походах. Сокира, що використовується в реконструкції схожа за типологією до сокир, що знайдені під час розкопок Берестецької битви.
Матеріали: металева частина сокири - сталь, держак - дерево (бук). Для збереження верхньої частини держака від ударів і розколу використано сиром’ятну волову шкіру.

Метальна зброя

Illustration

Сагайдачний набір з луком і стрілами

Illustration

Козак з луком. Картуш Спеціальної карти України (Typus Generalіs Ukraіna). 1647 р.

Illustration

Сагайдаки XVII ст. з музея Чарторийських в Кракові

Illustration

Османські сагайдаки XVII ст. з Львівського історичного музею

Illustration

Османський сагайдак XVII ст. з Німецького історичного музею

Illustration

Сагайдачний набір(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Ковані наконечники стріл різних типів(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Оперення стріл (реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Illustration

Перстені лучника та натягування тятиви східним способом(реконструкція Тараса Тимчака Манюти)

Короткий опис:За зразок взято луки та сагайдачні набори музеїв Туреччини. Лук складається з рукояті, кібиті (крила лука) та ріжків, за які зачіпляється тятива, що могла виготовлятись з кінського волосу, сухожиль або шовку. При виготовленні історично використовувалось дерево кістка, сухожилля тварин. Стріли зазвичай конічної або веретеноподібної форми складаються з металевого вістря, древка та оперення. До сагайдачного набору входить поясний підвіс, налуч та колчан зі шкіри та оздоблений бронзовими накладками. І К. Свєшніков за матеріалами розкопок переправи щодо метальної зброї в козацькому війську пише: Лук і стріли належали у XVII ст. до звичайної зброї як королівської армії (зокрема легкої кавалерії), так і козацького війська. Під час розкопок на козацькій переправі у 1979 р. знайдено рештки сагайдака з дев'ятьма стрілами. Сам сагайдак був із тканини, чи іншого нетривкого матеріалу і від нього залишилось лише дерев'яне дно у формі вузького циліндра діаметром 11 см і 4 см завтовшки. Стріли в сагайдаку впирались вістрями у його дерев'яне дно. тут же знайдено латунний ґудзик до запинання сагайдака. Він має вигляд легко опуклого округлого щитика з вирізами по краях, що надають йому вигляд квітки з дванадцяти пелюсток. У щитку - 4 напівокруглі і 2 овальні вирізи, а під ними перстнева ніжка (рис. 62,8). Оперення стріл не зберіглось. Їх дерев'яні древка, довжиною до 74 см і товщиною у нижньому кінці - 1 - 1,2 см, завужуються до верхнього кінця, в який вбито загострені кінці черенків наконечників різного типу. *Два з них ромбовидні, один овальний з загостреним кінцем, один майже округлий з гострим виступом у верхньому кінці, один трикутний чотиригранний. Два вістря пошкоджені, одне не зберіглось. Нижні кінці стріл мають невеличкі заглиблення, а у одному екземплярі збереглась кістяна насадка з напівокруглим вирізом для тятиви (рис. 62,1). У 1971 р. в одному з козацьких гаманців на переправі знайдено кістяний перстень для охорони великого пальця лівої руки лучника від удару тятиви лука. Він є додатковим доказом вживання козаками під Берестечком луків і стріл (рис. 62,5а). Відтворений лук належить до турецького типу та обклеєний кінською шкірою. Налуч та колчан виготовлено зі шкіри, бронзове оздоблення є точною копією знайдених сагайдачних петель та кріпиться на латунних заклепках. Налуч кріпиться на поясі в одній точці. Колчан має дві точки підвісу для уникнення його перевертання в процесі носіння та дерев’яне лінзоподібне денце. Древка відтворених стріл веретеноподібні вкриті лляною олією для захисту від вологи, оперення виготовлено з гусячих пер та закріплене на древках риб’ячим клеєм і лляною ниткою. Наконечники відковано за знахідками комплексів озброєння, що належать до 17 століття. Перстень лучника виготовлено з рогу.
Матеріали: лук – дерево, кістка, кінська вощена шкіра, плечі лука та тятива виготовлені композитного матеріалу. Стріли – металеві наконечники, дерево сосна, гусяче пір’я, риб’ячий клей, лляна нитка та олія. Сагайдак – шкіра, лляна нитка, бронза, латунь.