Спорядження, що використовувалосьпід час війни та походу

Шкіряний пояс

Illustration

Шкіряний пояс з музею у Рівному

Illustration

Шкіряний пояс з музею у Пляшевій

Illustration

Пряжки. Музей в Пляшевій

Illustration

Шкіряний пояс.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Illustration

Шкіряні пояси.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис:Шкіряний пояс належав до розповсюджених у XVII ст. серед селян і міщан частин одягу; шляхта здебільшого носила оздоблені пояси з коштовних тканин. Про вживання козаками також поясів з тканини свідчать численні окремо знайдені поясні пряжки (тканина у торфі не зберігається), інколи зі слідами посріблення. Шкіряні козацькі пояси, очевидно, були частиною військового обладнання: козацькі кіннотники на них носили спеціальні гаки до підпинання шаблі, коли козак сідав на коня, інші козаки — велику кількість речей: шаблю, ніж, ложку, порохівницю, натруску, один або й два гаманці. Знайдені на козацькій переправі прості пояси виготовлені з двох прошитих вздовж країв рядків шкіри, інколи орнаментовані у середній частині та вздовж країв однією або двома відтиснутими лініями. Більшість поясів знайдено у фрагментах. Повністю збережені екземпляри мають ширину від 2.2 до 4 см, довжину — 0,74, 1,07 та 1,54 м.
Залізні пряжки до поясів складаються з рамок та рухомих язичків. Рамки прямокутної, підтрикутної, майже овальної та півколистої форми, інколи з широкою фігурно вирізаною пластинкою, на яку заходить загострений кінець язичка. Протилежний кінець язичка рухомим кільцем охоплює нижній край рамки. На деяких екземплярах парадних пряжок збереглись сліди посріблення. Знайдена в одному з гаманців невелика поясна пряжка з фігурною широкою пластинкою-приймачем язичка виготовлена з латуні. Пластинка у середній частині орнаментована двома поперечними нарізами і мотивом сіточки між ними [1].Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. – С. 290, 291.

Порохівниця

Illustration

Порохівниця з музею в Рівному

Illustration

Порохівниця з музею в Рівному

Illustration

Порохівниці, знайдені І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Конічна порохівниця з музею в Пляшевій

Illustration

Європейська порохівниця з мішечком на кулі

Illustration

Конічна порохівниця з мішечком для куль.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Illustration

Порохівниця у формі рогу достатку.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Порохівниця у формі рогу достатку.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Дерев'яна конструкція порохівниці.Майстер Костянтин Шреєр

Короткий опис:З огляду на спосіб заряджання вогнепальної зброї у XVII ст. порох козаки носили у порохівницях та натрусках. Гранульований порох для ладування зброї козаки носили у порохівницях, а дрібно розтертий для підсипки на полицю — у натрусках. Вичерпну інформацію про козацькі порохівниці та натруски у середині XVII ст. маємо завдяки розкопкам поля Берестецької битви, які проводилися під керівництвом І.К. Свєшнікова. Під час розкопок козацької переправи знайдено кілька дерев'яних обшитих шкірою порохівниць; на жаль, більшість з них була вже у дуже поганому стані. Як стверджує Ігор Кирилович, типова козацька порохівниця за своєю формою відрізняється від західноєвропейських трикутних порохівниць, що були також на озброєнні польсько-шляхетської армії. Порохівниці з розкопок під Берестечком мають форму рогу достатку з широким гирлом і загнутим вверх вузьким кінцем (хвостом), інколи закінченим округлою, орнаментованою нарізами галочкою. Вони виготовлені з двох обшитих шкірою опукло-вгнутих половинок: загнутий вверх хвіст порохівниці зроблений з суцільного куска дерева. Гирло прикрите округлою кришкою з двома прорізами для лієчки та закрутки. Дерев'яна або кістяна лієчка має форму розширеного у нижній частині циліндра: вона прикривається кулястою затичкою на стрижні, що заходить у циліндр. Закрутка з дерева або кістки у вигляді фігурної лощинки на стрижні, інколи стилізованої людської голівки або фігурної лопаточки в її основі, завдяки чому можна припинити доступ пороху у лієчку після її заповнення. Таким чином, лієчка, очевидно, служила міркою пороху на один ладунок. Гирло порохівниці звичайно додатково оточене смужкою шкіри (інколи із зубчиками на нижньому краї), прикріпленої до стінок порохівниці оздобними залізними або кістяними цвяшками. Подібні козацькі порохівниці знаходились у збірці відомого колекціонера козацьких старожитностей О. М. Поля (Яворницький Д. 1988. № 7, іл. на с. 87 і 99). Можна також додати, що порохівниці цього типу були на озброєнні турецької армії ще в останній чверті XVII ст.: на картині худ. М. Альтамонте «Битва під Віднем», намальованій у 1692 р., турок на передньому плані має на поясі порохівницю, аналогічну берестецьким знахідкам. Подібні турецькі порохівниці зберігаються у польських музеях як здобич короля Яна III Собєського, взята у битві під Віднем 1683 р. [1].До іншого типу належать конічні порохівниці, видовбані з суцільного куска дуба; їх на переправі знайдено кілька, але лише одна з них збережена в цілості разом з ременем і пряжкою до підвішування її на поясі. Кришка такої порохівниці суцільна, а лієчка знаходиться у бічній стінці під закруткою, прикріпленою до вертикальної планки, що зупиняла доступ пороху до лієчки. Поверхня вкрита шкірою, верхня частина і виступ бічної стінки з лієчкою орнаментовані смужками шкіри, прикріпленими оздобними залізними цвяшками з широкими голівками [1]. Реконструкція 1:За основу для реконструкції взято одну з музейних порохівниць «ріг достатку». Дерев'яна основа виготовлена Костянтином Шреєром (м. Кам’янець-Подільський). Далі порохівниця обтягувалася (Тарасом Тимчаком) сиром'ятною, дубленою у квасі з корою дуба, шкірою. При обтягуванні використовувався риб'ячий клей. До порохівниці прикріплена шкіряна перев'язь для носіння через плече.Матеріали: дерево (липа, дуб), жирована шкіра, риб'ячий клей, металеві цвяшки з мідними накладками, лляний шнур, кована пряжка - залізо.
Реконструкція 2:За основу для реконструкції взято конічну порохівницю з музею у Пляшевій. Дерев'яна основа виготовлена Костянтином Шреєром (м. Кам’янець-Подільський). Далі порохівниця обтягувалася (Дмитром Каднічанським) сиром'ятною, дубленою у квасі з корою дуба, шкірою. При обтягуванні використовувався риб'ячий клей. До порохівниці прикріплений шкіряний пасок з латунною пряжкою для носіння на поясі. До європейських порохівниць такого типу кріпилися мішечки для куль та пижів, що було зручніше при ладуванні зброї. Тому у реконструйованій порохівниці також зроблено мішечок для куль.Матеріали: дерево (липа, дуб), жирована шкіра, риб’ячий клей, металеві цвяшки з мідними накладками, лляний шнур, кована пряжка - залізо.
Способи носіння та використання:Порохівниці і натруски переважно носили підвішеними на поясі, рідше – на плечовому перев'язі [2].Процес заряджання виглядав наступним чином: 1) козак зводив курок на запобіжник; на відкриту полицю замка сипав порох з натруски, закривав полицю; 2) з порохівниці насипав порох в ствол, опускав туди кулю та пиж; 3) виймав шомпол й прибивав ним заряд в стволі; 4) убираючи шомпол в ложе, ставив курок на бойовий звід, прикладався і смикав за спусковий гачок.
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. – С. 290, 291.2. Славутич Є. Порохівниці – складова воєнного спорядження Українських військ XVII – XVIII ст..: спроба класифікації // Історико-географічні дослідження в Україні. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. – № 8. – С. 100-128.

Натруска

Illustration

Кістяна натруска з музею у Пляшевій

Illustration

Натруски, знайдені І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Дерев'яна натруска з музею у Пляшевій

Illustration

Натруска з дерева у вигляді коника.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Illustration

Натруска з дерева у вигляді коника.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Натруска з дерева у вигляді коника.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис:Дрібно розтертий порох для підсипки на полицю вогнепальної зброї козаки носили у дерев'яних і кістяних натрусках. Вони різного типу, форми і розмірів. Латунна натруска, виявлена в одній із козацьких сумок у 1974 р., є фрагментом нижньої частини свічника, в яку вставлено дерев'яне дно і зроблено дерев'яну затичку. І. К. Свєшніков ствердив, що дві інші дерев'яні натруски виточені на токарному станку у формі мініатюрних посудинок з чітко виділеним дном і кулястим корпусом. Їх гирла затикаються циліндричними пробками з дашковидним верхом. Але, на нашу думку, це не натруски, а посудини для зберігання якихось речовин, наприклад тваринного лою для змазування металевих частин зброї. Серед матеріалів з розкопок найбільш розповсюдженим типом натрусок є кістяні та дерев'яні предмети у вигляді стилізованих коників, що мають трапецієвидний корпус, піднятий скісно вверх хвіст та голівку на стрижні, яким затикається отвір для пороху в основі кінської шиї. Овальне дно, що заходить пазом у низ натруски, прикриває її знизу. У верхній частині фігурки коня та в його голівці розташовані один або кілька отворів для підвішування натруски до пояса. Дерев'яні екземпляри неорнаментовані, кістяні, оздоблені декоративними кістяними цвяшками, густо вкриті очковим орнаментом (коло з крапкою в центрі), розташованим безсистемно або смужками, хрестиками, трикветами і зображеннями солярного знака. Останній з вказаних екземплярів має позначену скісними нарізками кінську гриву і за стилем виготовлення та орнаментом нагадує гуцульські вироби [1].
Реконструкція:Для реконструкції взято за зразок натруски у вигляді стилізованого коника, знайдені під час розкопок на місці Берестецької битви. Виготовлені з дерева Костянтином Шреєром) (м. Кам’янець-Подільський).Матеріали: дерево (липа), лляний шнур, віск.
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. – С. 290, 291.

Ладівниця

Illustration

Ладівниця з музею у Пляшевій

Illustration

Ладівниця з музею у Пляшевій

Illustration

Ладівниці, знайдені І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Ладівниця.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Illustration

Ладівниця.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Ладівниця: спосіб носіння.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис:Винахід у XVIІ ст. ладівниць значно спростив процес ладування зброї. Ці прилади складаються із вставлених у залізну бляшану коробку з дном і кришкою циліндричних спаяних одна з одною, розташованих в одному або двох рядках тонкостінних залізних трубочок, в яких знаходяться ладунки — всипана у паперовий мішечок заздалегідь відміряна порція пороху і куля. Козакові, отже, не треба було до кожного пострілу відмірювати порцію пороху з порохівниці і окремо вкладати («закочувати») у ствол кулю. Вистачало вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати готовий ладунок у ствол зброї. Слід відмітити, що зустрічається різні прочитання терміну «ладівниця»: ладовниця, лядовниця, лєдовниця, ладунка, лядунка та ін. [1].
Під час розкопок на місці Берестецької битви, на переправі, які проводилися І.К. Свєшніковим, знайдено чотири цілі та одну фрагментовану ладівниці. Одна з них складається з 13-ти трубочок, розташованих в один ряд. Вона вигнута відповідно до людського боку, а її зовнішня поверхня орнаментована двома заглибленими горизонтальними лініями. Віко ладівниці не збереглось; вона була знайдена у шкіряному футлярі, що прикривався верхнім клапаном. Друга ладівниця, розрахована на 32 ладунки, складається з двох рядків трубочок, в яких у момент знахідки залишилось ще 22 ладунки з кулями діаметром 12—13 мм. Вона також знайдена у шкіряному футлярі з пряжкою і ременем до підвішування її на поясі. Третій аналогічний за типом екземпляр складається із 30-ти трубочок, четвертий — з 26-ти; вони також знайдені у шкіряних футлярах. Фрагментована ладівниця належала до типу дворядних [1]. 
Описані прилади за своїм типом значно відрізняються від ладівниць, що зберігаються у польських музеях. Останні мають вигляд шкіряних чи дерев'яних скриньок або поперечно прошитих шкіряних поясів, інколи подібних до наших за формою, розрахованих на 10-20 ладунків, прикритих ззовні орнаментованими срібними бляхами. Наші знахідки, очевидно, належать до особливостей озброєння козацького війська. У порівнянні з польськими вони прості за виконанням (що свідчить про їх масовий вибір), більші за розмірами, більш щільні і краще захищали ладунки від вологості. Знахідки ладівниць на місці Берестецької битви переконливо свідчать про те, що вже у середині XVII ст. козацьке військо широко засвоювало всі нові здобутки європейського озброєння [1].
Реконструкція:За основу для реконструкції взято одну з музейних ладівниць. Виготовлена з мідних трубочок, вставлених у бляшану мідну коробку і скріплених свинцем. Далі порохівниця обтягувалася шкірою, клапан також шкіряний. До ладівниці прикріплений шкіряний пасок з пряжкою для носіння на поясі.Матеріал: основа ладівниці - мідь, олово, латунь, футляр - жирована шкіра, лляна вощена нитка, пряжка - залізо.
Способи носіння та використання:Ладівниці переважно носили підвішеними на поясі, рідше – на плечовому перев'язі.Щодо процесу виготовлення набоїв ми не маємо достовірної джерельної інформації. На нашу думку, паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою дерев'яної палички – навійника. У гільзу поміщалася куля, пиж, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Форма представлених мірок є гіпотетичною. Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю.Процес заряджання виглядав наступним чином: 1) козак зводив курок на запобіжник; на відкриту полицю замка сипав порох з натруски, закривав полицю; 2) діставав з ладівниці патрон, надривав (скушував) його з боку пороху, висипав порох та кулю в ствол, опускав туди пусту паперову оболонку; 3) виймав шомпол й прибивав ним заряд в стволі (при цьому папір, зім’явшись, ставав пижем); 4) убираючи шомпол в ложе, ставив курок на бойовий звід, прикладався і смикав за спусковий гачок [2].
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. – С. 298.; 2. Славутич Є. Порохівниці – складова воєнного спорядження Українських військ XVII – XVIII ст..: спроба класифікації // Історико-географічні дослідження в Україні. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. – № 8. – С. 100-128.

Гаманець для куль

Illustration

Гаманці для куль з музею у Рівному

Illustration

Гаманець для куль з музею у Рівному

Illustration

Гаманець для куль з музею у Рівному

Illustration

Гаманець для куль з дерев'яною пластиною.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Гаманець для куль з дерев'яною пластиною.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Гаманець для куль з роговою пластиною.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Короткий опис:Готові кулі козаки носили в спеціальних мішечках-гаманцях на поясі, біля порохівниць або в сумках разом з іншими речами. Цей предмет спорядження має найчастіше прямокутну форму і виготовлявся з клапаном, який прикривався кістяною або дерев'яною пластиною, або з отворами у верхній частині, через які проволікався шнур, що затягував мішечок. Разом із кулями знайдено кремінці до замка самопала.
Реконструкція:За зразок взято шкіряний гаманець з пластиною, що знайдений на козацькій переправі на р. Пляшева. Матеріали: жирована тонка шкіра, дерево горіха, ріг оленя, лляні нитки та кручена шворка.

Кулелійка та ложка для плавлення свинцю

Illustration

Кулелійка та ложка для плавлення свинцю (знайдені чорними археологами)

Illustration

Кулелійки, знайдені І. К. Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви

Illustration

Кулелійки з музею у Рівному

Illustration

Кулелійки з музею у Пляшевій

Illustration

Кулелійки та ложка.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Кулелійки та ложка. Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Кулелійка та ложка.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Illustration

Кулелійки, ложка, кліщі, гаманець на кулі, кулі, заготовки для куль.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Короткий опис:До відливання куль служили залізні кулелійки — знаряддя подібні до кліщів на шарнірі з негативами куль у верхніх кінцях і ливарним отвором напроти негативу з одного боку знаряддя [1]. Розкопками І.К. Свєшнікова на місці Берестецької битви переправи знайдено 10 екземплярів. Найбільш розповсюджені кулелійки з довгими, інколи загнутими у нижній частині, держаками. Їх верхні кінці ззовні рівні, пів-кулясті або багатогранні. До винятків належать кулелійки з короткими плоскими держаками. Одна залізна кулелійка з довгими простими держаками у верхній частині має двостулкову латунну формочку на шарнірах. По краях однієї половинки формочки розташовані три штифти, що заходять у заглиблення другої половинки. 
Як пише Ігор Кирилович, знайдені кулелійки служили для відливання куль різного калібру (7—16 мм). На підставі куль, виявлених між людськими і кінськими кістками на переправі, археолог зробив висновок, що польсько-шляхетські війська користувались аналогічно виготовленими кулями [1, с. 297].Для розтоплення свинцю використовували спеціальну ложку, яка складається з півсферичного черпачка та штока, у який вставлявся дерев’яний держак, що унеможливлювало обпікання руки від джерела вогню, служить для розігрівання свинцю до рідкого стану та зазвичай має невеличку лієчку для більш точного зливу сировини у ливарний отвір кулелійки.
Реконструкція:Відтворено обидва екземпляри відомих козацьких кулелійок. Перша має суцільнометалевий корпус з фрезованими півкулями у кожній з половинок (діаметр куль 14мм), друга складається з металевих ручок, що фіксують дві латунні частини ливарної форми, при чому одна має три заглиблення, а інша три виступи для більш точного прилягання половинок (діаметр готової кулі 16мм). Реконструйована суцільнометалева ложка повністю відкована та містить лієчку, що є зручно розташована для користування цим предметом спорядження шульгою. Діаметр черпачка 8см.
Реконструкція процесу відливання куль:Ігор Кирилович Свєшніков ствердив, що в процесі відливання куль, після заповнення формочки розплавленим свинцем через ливарний отвір, кулелійку швидко опускали у холодну воду. Виготовлена таким способом куля мала «ливарний хвіст» — виступ лійчастої форми, що поставав у каналі ливарного отвору. «Хвіст» належало зрізати для одержання кулі правильної кулястої форми. Однак, як сказано вище, козаки не завжди дотримувались цього правила і часто ладували зброю кулею з «ливарним хвостом» [1, с. 297]. На нашу думку, найзручніше відкушувати хвостики кліщами. Оскільки під час розкопок знайдено такий інструмент, ми зробили реконструкцію кліщів для відкушування хвостиків.Нами проведено реконструкцію відливання куль. В процесі відливання, опущено кулелійку з розплавленим свинцем у воду. Проте, вже друге відливання показало помилковість такої дії – від контакту із залишками води свинець починав розбризкуватися і на поверхні кулі утворювалися «вимоїни». Отож, в процесі відливання куль не потрібно опускати кулелійку у воду, свинець дуже швидко застигає.Також І. К. Свєшніков зробив припущення, що для відливання куль, окрім свинцю, використовували олово. Цей висновок зроблено на підставі знайденої на переправі олов'яної церковної тарілочки – дискоса. Ми спробували відлити кулі із олова, проте, кулі не вийшли – олово швидше плавиться за свинець і, відповідно, швидше застигає, тому розплавлене олово не встигає повністю заповнити кулелійку, оскільки застигає у лієчці. Проте, коли змішати олово зі свинцем, кулі відливаються ідеально. Правильність цього експерименту підтверджує той факт, що дискос, знайдений на переправі у гаманці козака був згорнутий у трубочку, а в середину покладено злиток свинцю [1, с. 296].
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 

Гак поясний

Illustration

Поясні гаки з музею в Рівному

Illustration

Поясні гаки з музею в Пляшевій

Illustration

Гаки, знайдені І. К. Свєшніковим розкопки поля Берестецької битви

Illustration

Поясний гак.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Поясний гак.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Поясний гак (місце та спосіб носіння)

Короткий опис:Поясний гак складається з прямокутної або трапецієвидної частини, у якій зроблено овальний або прямокутний отвір для проволікання пояса та металевого прута, що має есовидну форму і в передній частині закінчується півкруглою або овальною голівкою.
Сфера застосування: Враховуючи характерну для середньовіччя відсутність кишень у верхньому одязі, цей предмет спорядження застосовувався козаками в поході для підпинання шаблі на поясі, носіння рушничного приладдя, порохівниць, натрусок так і в побуті.
Матеріал: залізо вороноване.
Джерела:
1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 

Викрутка

Illustration

Викрутка з музею в Пляшевій

Illustration

Викрутка з музею в Пляшевій

Illustration

Викрутка з музею в Пляшевій

Illustration

Викрутка (реконструкція)

Illustration

Викрутка (реконструкція)

Illustration

Викрутка (реконструкція)

Короткий опис:Для ремонту, розбирання та чистки мушкета вживався окремий пристрій - залізна викрутка. Цей предмет спорядження козака мав вигляд видовженої пластинки з отвором для підвішування на одному кінці та безпосередньо викруткою на іншому. У середній частині пластини знаходиться видовжений овальний отвір. Саме в цей отвір вставлявся хвостовик казенного гвинта самопала. Відтворено цей предмет спорядження методом кування. Розміри ідентичні оригінальним екземплярам викруток, що представлені в музейних експозиціях.
Матеріали: залізо та залізний дріт.
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 

Крейцер, проколка

Illustration

Крейцер з музею в Пляшевій

Illustration

Крейцер з музею в Пляшевій

Illustration

Крейцер, знайдений І. К. Свєшніковим.Розкопки поля Берестецької битви

Illustration

Крейцер.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Крейцер(спосіб кріплення та носіння)

Короткий опис:Крейцер призначений для прочищання закіпченого запального отвору самопала. Зазвичай це був металевий стрижень меншого діаметру, ніж запальний отвір. При розкопках на полі Берестецької битви було знайдено латунний дротик з кільцем у верхній частині та загостреним кінцем. Археолог І.К. Свєшніков пише: «Для прочищування закіпченого після пострілу запального отвору у стволі рушниці вживали залізні стрижні, прикріплені до основи полиці… У випадку його відсутності запальний отвір прочищали дротиком. Такий латунний дротик з кільцем у верхній частині та відігнутим вбік загостреним кінцем знайдено під час розкопок козацької переправи».
Матеріали: латунний дротик діаметром 2мм, лляний шнур.
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 

Чохол на самопал

Illustration

Чохли на самопал з музею в Рівному

Illustration

Чохол на самопал з музею в Пляшевій

Illustration

Чохол на самопал з музею в Пляшевій

Illustration

Чохол на самопал(спосіб носіння)

Illustration

Чохол на самопал.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Чохол на самопал.Реконструкція Дмитра Каднічанського

Короткий опис:Чохли виготовлено за зразками, що знайдені на полі Берестецької битви. Більшість зразків вогнепальної зброї були знайдені в шкіряних футлярах. Цей предмет військового спорядження призначався для убезпечення самопалу від негативних атмосферних впливів та пошкоджень в поході. Чохли пошито із кількох смужок шкіри та обтягнуто всередині сукном по всій довжині. Зріз ствола рушниці заходить у трубчасту частину футляра, а замок і приклад - в його лійчасто розширену частину. Розтруб одного чохла прикривається ззовні широким шкіряним клапаном та фіксується ґудзиком, інший – має фестончате закінчення чохла та кількість деталей, з яких було первісно пошито цей предмет, затягується сукняною підкладкою і обв’язується лляним шнуром. До чохлів пришиті петлі та протягнений ремінь для ношення самопалу на спині або фіксації біля сідла. 
Враховуючи відсутність шкіряних деталей ременя або металевої пряжки біля відкопаних чохлів, у одному з чохлів для виготовлення ременя використано щільне домоткане полотно.
Джерела:1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 

Баклага

Illustration

Баклага з Національного музею історії України

Illustration

Баклаги з Музею історії міста Києва

Illustration

Баклага.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Баклага.Реконструкція Тараса Тимчака

Illustration

Баклага.Реконструкція Тараса Тимчака

Короткий опис:Баклага є необхідним предметом побуту козака, враховуючи часті походи степовою зоною України та необхідність на марші тамувати спрагу. Цей круглий приплюснутий з боків предмет є посудиною з вушками для кріплення та горловиною для заливання рідини. Ззовні нанесене покриття зеленавою поливою. Зовнішні сторони баклаги прикрашені коловим орнаментом з ліній та зиґзаґів. На шворці закріплений дерев’яний корок. Діаметр основи баклаги 20см, місткість 1,7 літра.
Матеріали: випалена глина, полива, лляний шнур, дерево, віск.