Корсунь. Піший похід до місця Корсунської битви

Продовжуючи втілювати в життя ідею відвідин звитяжних місць Визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького, курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку війська його ясновельможної світлості, 25-27 травня, в 370-у річницю Корсунської переможної битви організував піший похід на можливе місце поразки польського війська.

Мета походу - ознайомлення з місцевістю, де розгортались славні події за часів Батька Хмеля та закладання капсули часу. Ми уважно ознайомились з дослідженням місцевого історика та краєзнавця Федоренка П.К., що багато років присвятив вивченню цієї баталії. Не залишились поза нашою увагою і статті Стороженка І.С., присвячені аналізу неопублікованої праці Федоренка «Топографічне дослідження Корсунської битви, яка відбулась 26 травня 1648 року». На місці ми отримали практичні поради від працівника Корсунського музею Степенькіна Станіслава, щодо можливої локалізації місця битви. В результаті опрацювання всієї інформації, нам став явним, приблизний, район остаточного розгрому польської армії. Точніше ми отримали підтвердження правдоподібності версій, викладених істориками Федоренком та Стороженком, що стосуються схеми відступу та місця розгрому військ Речі Посполитої. Але, на жаль в цих місцях не проводилось серйозних археологічних пошуків, і тому відсутність історичних знахідок не дозволяє впевнено стверджувати, що місце бою та остаточної поразки супротивника знайдено.

Перед початком походу ми провели змістовну зустріч з керівництвом та працівниками Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника, де поділились досвідом співпраці реконструкторів з музеями в царині популяризації вітчизняної історії.

В похід вирушили троє козаків з реєстру: Сасько Харченко "Сліпий" з Києва, Тарас Тимчак "Манюта" зі Львова та Артем Лохматов "Бияк" з с.Новоберислав, що на Херсонщині. Як завжди, кожен мав при собі озброєння та спорядження козака реєстровця, мінімальний запас продуктів, хутро для ночівлі, баклагу на воду, з інструментів в нас була сокиру та заступ. Також продовжили випробування репліки компаса XVII століття, люб'язно наданої нам Всеволодом Буравченком для практичних тестів.
Мапа походу

Маршрут розпочався на місці колишнього польського табору, що знаходився в районі сучасного піщаного кар'єру. Далі пролягав полями, паралельно шляху відступу армії Речі Посполитої до урочища Різане, пройшовши через яке, ми взяли курс на беріг річки Рось, напроти села Яблунівка, де й заночували.

Зранку битим шляхом рушили до с. Виграїв. На початку села зробили добрий постій біля ставку. Після обіду пройшли через Виграїв, в ньому звернули на право, в південно-східному напрямку, в урочище Ситницьке з прилеглими до нього ярами та полями. Неймовірно красиві і не зрушені цивілізацією місця, що вражають своїми пейзажами та природою. Далі курсували до можливого перекопу, де козаки планували зупинити просування супротивника. Це таке місце, де до дороги Богуслав–Корсунь з двох сторін, максимально близько підходять два яри, роблячи неможливим обхід перекопаного шляху. Друга ночівля відбулась за три кілометри від тої "пастки", відстань мала, але на третій день ми затратили годину з лишнім, щоб подолати 1,5 кілометри лісових хащів.