Піший похід за маршрутомПоморянський палац - Свіржський замок

Легенда походу
1651 рік. Напередодні битви під Берестечком. 14 червня в районі Поморянського замку в полон до козаків попадає ротмістр Ясноборський (вірний королю козак Яско) та вояки з його хоругви, який на допиті розповів наступне: "Татари, з'єднавшись із козаками під Бродами в неділю ввечері несподіваним нападом розгромили дві наші хоругви, багато вбито, інших до неволі забрали. Мене було послано відбити полонених та обоз". У нього знайшли листа до одного із львівських купців, згідно з яким той повинен передати певну суму грошей та порох для підрозділу Ясноборського в рахунок якихось старих своїх боргів. Саме з цим листом, як прикриттям розвідки та інформацією від полонених, курінь Печерської сотні під командою місцевого дрібного шляхтича Дмитра Сіроманця гербу Ястрембок та в супроводі одного з місцевих селян відправляють в сторону Свіржського замку. Головне завдання пішого походу - розвідка та огляд укріплень Свіржського замку, з подальшим поверненням до козацької армії, що знаходиться в районі Тернополя-Зборова.

Мета походу
Випробування і перевірка зброї, одягу та спорядження в умовах пішого маршу. Відпрацювання взаємодії між козаками в межах куреня і взагалі організація похідного побуту. У випадку зацікавленості місцевого населення, проведення незначних за часом презентацій про добу Визвольної війни 17 століття.

Учасники
Курінний отаман - Сасько Харченко. Козаки - Тарас Тимчак (Манюта), Дмитро Каднічанський (Сіроманець), Левко Ткач (Неперчистрава) та Дмитро Гладкий.

Мапа походу

Коментарі
Курінь не перший раз проводить піші походи в темі реконструкції козачинни 17 століття. Перед цим були Товтри (Поділля), Холодний Яр (Чигиринщина) та Трахтемирівський півострів (Переяславщина). Але цього разу завдання було складнішим - пройти певний маршут (40-50 км) пішим маршем, у складі бойового підрозділу (5-7 чоловік), що має на озброєнні спорядження та зброю козака-піхотинця часів Хмельничини. Мета походу викладена вище. Маршрут вибрали виходячи із логістики (троє учасників живуть у Львові, на відстані 100км від початкової точки походу), історичності (Львівщина була театром бойових дій під час війни Хмельницького) та естетичності (два цікаві замки, на які захотілось подивитись уважніше). Місце старту - Поморянський замок, куди нас привезли бусом із Львова (особлива подяка пану Матвію, водію буса, без допомоги якого ми мали б додатковий клопіт).

Переодягання, здаємо сучасні речі в бус, що повертається до Львова, сніданок та невеличка фотосесія серед руїн Поморянського палацу і ми, набравши питної води в баклаги, вирушаємо в дорогу. Маршрут прокладено таким чином, щоб ми максимально обминали населені пункти і йшли польовими та лісовими дорогами. При цьому важливим було не відхилялись далеко від кінцевої мети - Свіржського замку, до якого повинні були дійти за два дні. Тому існував здоровий компроміс - там де можна було зрізати, ми це робили, а де дорога проходила через село, обхід якого зайняв би багато часу та сил, ми йшли селом, що давало нам змогу поповнити запаси питної води та спілкуватися з місцевими жителями (це відповідало нашій історичній легенді, згідно якої ми були загоном вірних королю козаків і тому, не сильно переховуючись, йшли цими теренами).

Мінусом такого маршруту була необхідність рухатися шляхом, що мав тверде покриття. Це відразу виводило на перший план проблему якісного та зручного історичного взуття і звичайно вміння його носити довгий період. Постоли та чоботи із внутрішнім каблуком не амортизують повністю удар п'ятки по твердій поверхні (асфальт, бруківка, гравій) під час руху з вантажем. Відповідно через деякий час це дається взнаки - п'ятка починає трохи боліти та нити під час руху. Це, на відміну від натертих мозолів Гладкого і потягнутого м'яза у Сіроманця, не приводить до страшних мук та страждань під час руху, але створює певний дискомфорт. Не знаю, що було б далі, якби рух продовжувався більше двох днів. Можливо ми б звикли до цього і вже не звертали уваги, а можливо могло стати гірше. На це питання відповідь може дати наступний похід, тривалістю більше двох днів. На додаток - ходьба по твердих покриттях призводить до протирання шкіряних підошв постолів, які не мають металевих підборів. А це значить, що постолів бажано мати мінімум дві пари, або чергувати їх носіння з носінням чобіт. В будь-якому випадку взуття повинно бути в кількості мінімум двох пар. Інакше йтимете босоніж.